Кто из перечисленных полководцев принимал участие в сталинградской битве во время великой отечественной войны? 1. к.к. рокоссовский2.и.в. панфилов3.м.н. тухачевский4.с.а. ковпак

Рокоссовский . там же он был ранен осколком снаряда

Причины крестовых походов лежали в западноевропейских политических и условиях того времени: борьба феодализма с возрастающей властью королей выдвинула с одной стороны ищущих независимых владений феодалов, о другой – стремление королей избавить страну от этого беспокойного элемента; горожане видели в движении в далекие страны возможность расширения рынка, а также приобретения льгот от своих ленных сеньоров, крестьяне спешили участием в крестовых походах освободиться от крепостной зависимости; папы и вообще духовенство нашли в руководящей роли, которую им предстояло играть в религиозном движении, возможность осуществления своих властолюбивых замыслов. 

Володимир віддав корсунь грекам як віно за царицю, а сам повернувся в київ. і коли прийшов, повелів звергнути всіх кумирів: одних порубать, а других попалити. перуна ж повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з гори боричевим узвозом на ручай, а дванадцять мужів приставив бити його жезлами. і робили це не тому, що дерево може відчувати, а для наруги над бісами, що спокушали цим образом людей, хай прийме відплату від людей. великий єси, господи, і дивні діла твої! вчора був шанований людьми, а сьогодні зневажений. і коли тягли перуна ручаєм до дніпра, оплакували його невірні люди, бо ще не прийняли хрещення. і, притягнувши, вкинули його в дніпро. і приставив володимир (до нього людей), кажучи: «якщо де пристане, то відпихайте його від берега, аж доки не пройде пороги, тоді залишите його». вони ж виконали, як було звелено. і коли пустили перуна і пройшов він через пороги, викинув його вітер на рінь, що й до сьогодні називається перунова рінь. після цього володимир послав своїх посланців по всьому городу сказати: «якщо завтра хто-небудь не буде на річці: чи багатий, чи вбогий, чи жебрак, а чи раб, — той буде ворог мій». і, почувши це, люди йшли з радістю, раділи і говорили: «якби це не було добре, не прийняли б його князь і бояри». ранком зійшов володимир із царициними і корсунськими попами до дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли в ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву. і було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих!