Когда правил михаил романов(кто правил до него и после него)

Годы правления: 21 февраля 1613 - 13 июля 1645 а кто и после- не могу сказать..

древневосточный мир охватывал собой обширную территорию, включавшую северо-восточную африку, переднюю азию, иранское плоскогорье, индию и китай со всеми промежуточными областями. северная граница древневосточного мира проходила приблизительно по 42° северной широты, а южная граница — приблизительно по тропику рака. таким образом, эта обширная территория тянется с севера на юг на 1 800 км. западная граница древневосточного мира проходила приблизительно через ливийскую пустыню, т. е. по 10° западной долготы (от пулкова) , восточная же граница шла по берегам тихого океана, иными словами, приблизительно по 110° восточной долготы. таким образом, протяжение этого огромного прямоугольника превышает в длину 10 тыс. км. всю эту территорию можно легко разделить на две половины. западная половина охватывает египет и переднюю азию, в то время как восточная половина обнимает индию и китай. граница между этими двумя половинами древневосточного мира проходит приблизительно по соломоновым горам, которые расположены в пустынном и малодоступном районе, перерезанном лишь немногими горными .

западные части этих двух половин, индия и египет, некоторыми общими чертами. так, и египет и индия лежат в одинаковом поясе жаркого, субтропического и тропического климата и в значительной степени отрезаны от всего остального мира, образуя довольно замкнутые и изолированные районы. египет, состоящий из долины и дельты нила, напоминает как бы оазис, затерянный в песках огромных североафриканских пустынь, отрезанный ими от остальных областей африки. дельта нила в глубокой древности была сплошь и поэтому также не могла быть связующим звеном между египтом и средиземным морем. на юге труднопроходимые нильские пороги и болотистые районы восточной африки представляли собой довольно серьёзный естественный барьер. только узкий суэцкий перешеек и русла высохших потоков (вади) соединяли египет с синайским полуостровом и с побережьем красного моря, являясь древнейшими торговыми и военными путями, которые в слабой степени связывали египет с великим азиатским материком. несмотря на огромные расстояния и на труднопроходимые районы пустынь и горных массивов, отдельные страны древнего востока были связаны между собой целой сетью древних торговых и военных путей. особенное значение в этом отношении имели великие речные магистрали: нил, евфрат, тигр, инд, ганг, янцзыцзян и хуанхэ. нил соединял отдельные части египта между собой, а весь египет в целом — с областями тропической африки, в частности с золотоносной нубией, а также с районом средиземного моря. евфрат и тигр соединяли отдельные части месопотамии между собой, а всё двуречье в целом — с районом персидского залива, а также с северной сирией, с закавказьем и с малой азией, причём по восточным притокам тигра и их долинам шли пути из месопотамии на территорию иранского плоскогорья. не меньшее значение имели и крупные реки индии и китая. установлению , политических и культурных связей между странами древнего востока особенно способствовали караванные пути. целый ряд важных торговых путей со времён глубокой древности шёл из египта через сирию в малую азию, в закавказье, в месопотамию и далее на восток, в иран, что делало сирию важнейшим центром скрещения различных торговых путей. одновременно с этим из прибрежных городов сирии и финикии открывались морские пути, связывавшие переднюю азию с дельтой нила и с островным районом эгейского моря, в частности с крупными островами кипром и критом.

ответ:

гіпотеза слов'янських колоністів  

відповідно до гіпотези с. м. соловйова, яку він постійно згадує на сторінках своєї праці « історія росії з найдавніших часів », козаками на русі c xiv-xv ст. називали людей вільних, не пов'язаних ніякими зобов'язаннями, готових до робіт по найму і вільно переміщалися з місця на місце, незалежно від їх мови, віри і походження. у xiv-xvi ст. саме з середовища таких людей князі, бояри і багаті купці починають споряджати промислові експедиції в віддалені, малозаселені регіони русі з метою розвідки нових земель, шляхів, торгівлі, полювання (зокрема, «промислу хутра»), рибного лову і т. д .: «князі посилали натовпу своїх промисловців, ватаги, до білого моря і північного океану, в країну терськую і печерську за рибою, звіром і птахом: з грамоти великого князя андрія олександровича дізнаємося, що вже тоді три ватаги великокнязівські ходили на море зі своїм ватамманом (ватагаманом , отаманом) » . саме з цих людей виникали перші козачі дружини

козаки - тюрки  

слово «козак» у різних діалектних формах і значеннях здавна існує в мові і культурі різних тюркських народів великого степу.

для щодо численного тюркського народу казахів є самоназвою в од. ч. - каз. « қазақ » , яке сходить і пов'язане з тюркським значенням «вільний незалежний кочівник» [49] .

після проводів родича в далеку дорогу і розставання сибірські татари за традицією п'ють чай, званий «касгак-цай» , а у ногайських татар існує пісенний жанр - «пісні козаків», головними героями в яких виступають молоді неодружені чоловіки.

у дійшли до нас письмових та усних текстах тюркських народів, висхідних до подій середньовіччя, догляд героя в «козаки» - поширений сюжетний хід. [ джерело не вказано 1344 дня ]

про відхід чингісхана в «козаки» - періоді відлюдництва і вигнання - йдеться в мав ходінні у татар «чингиз дафтарі-наме», рукописні списки якого відомі з xvii століття, а в xix столітті твір було переведено на російську мову (життя джінгіз'-хана. пер. з татарського в. луганський.)

змішана версія

на думку л. гумільова козацтво виникло шляхом злиття касогів і бродників [59] після монголо-татарської навали . касоги (касах, касак, ка-азат) - заселяли територію нижньої кубані в x-xiv століттях древній народ, пізніше асимільований адигеї , а бродники - російськомовний змішаний народ тюрко-слов'янського походження, що ввібрав залишки хазар і огуз . як зазначає в. а. п'янков, з касогами можна пов'язати ряд археологічних пам'яток, характерних для носіїв салтівська культури . хоча самі адигеї вже не пам'ятають про асиміляцію ними касогов, а не тільки зіхов, але вони довго зберігали айдар, до сих пір осетини називають кабардинців (але не інших адигів) "кесег / кесгон"; близько цього сванські назву кабардинців і т.д. хоча фольклор ні самих кабардинців, ні інших адигів не пам'ятає про асиміляцію ними касогов, а, наприклад, редедя називається адигських князем, але, можливо, відгомін забутого етноніма зберегла родовід книга, використана для написання «історії адигейського народу», в якій повідомляється про прадіда знаменитого князя інала по імені кес.

козаки - нащадки автохтонного праслов'янського населення дикого поля  

в своїй роботі «історія русі та російського слова» питання про козаків, в. в. кожинов пише наступне:

мова йде про здавна заселеному вихідцями з основної русі просторі між річками воронежем і хопром, а якщо міряти з півночі на південь - від річки цни до нинішньої станиці вешенській на середньому дону (нині це простір входить своїми окремими частинами в липецьку, тамбовську, воронезької, волгоградської і ростовську області). давно встановлено, що східнослов'янські, - головним чином северянське, - поселення були тут ще в viii-ix століттях (потім росіяни змушені були піти звідси через різних небезпек, пов'язаних з військовою практикою хазарського каганату але набагато менш відомо, що не пізніше xii століття (а вірніше, навіть ще раніше - незабаром після загибелі хозарського каганату, в кінці x століття) сюди знову з'явилися російські переселенці. вони виявилися поза владою будь-якого князівства, і саме тут, на цій мало відомою околиці тодішньої русі, як аргументовано доводить у своїй книзі а. а. шенников , почало складатися козацтво.

зараз важливо затвердити одне: майбутні козаки, очевидно, принесли сюди епос не в xv-xvi століттях, а не пізніше xii століття (тобто, можливо, і в xi столітті), коли його життя дійсно ще тривала на русі (до речі сказати, саме слово «козак» широко вживається в писемності вже з xv століття; в усну мову воно увійшло, без сумніву, набагато раніше).