Зліквідацією політичної автономії україни наприкінці xviii ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними іння. знищення російським царизмом наприкінці xviii ст. української державності на лівобережжі та слобожанщині русифікацією корінного населення. цю колонізаторську політику стосовно українського народу російська влада здійснювала переважно ідеологічно-адміністративним шляхом. царські адміністратори витісняли українську мову з імперських установ і навчальних закладів усіх ланок освіти. для задоволення своїх потреб у грошах, які весь час зростали, поміщики посилювали панщину та скорочували селянські наділи, що призводило до розорення селянства і деградації поміщицьких господарств. прогресуючий їх занепад виявився у зростанні заборгованості поміщиків державі, що становила у першій половині xix ст. понад 83 млн. крб. тому наприкінці 50-х років поміщиками було оформлено під заставу майже кожен четвертий маєток в україні. основу промислового перевороту складав технічний переворот, суть якого полягала у заміні ручної праці машинною, широкому впровадженні у виробництво парових двигунів, удосконалених технологій. відбувалося поступове витіснення кріпацької мануфактури капіталістичною фабрикою. динаміка розвитку промислової сфери цієї доби визначалась бурхливим зростанням кількості промислових підприємств, промисловим переворотом, впровадженням нової техніки та технології, підвищенням ролі вільнонайманої праці, виникненням нових галузей промисловості. усі ці процеси й тенденції становлять суть і зміст двох суперечливих, але взаємопов'язаних суспільних явищ: кризи, занепаду, проте все ж певного домінування старих феодальних відносин та структур, які дедалі більше гальмували розвиток суспільства, і зародження, становлення та формування у межах феодалізму нових капіталістичних відносин.
lelikrom2202
17.06.2020
Усиление влияния российской империи на дальнем востоке, противостояние тройственному союзу и попытки сохранения влияния российской империи в европе и прочие решения в рамках внешней политики российской империи были лишь попытками вернуть прежнее влияние страны. но в действительности, это лишь способствовало усилению современных проблем, которые правительство старалось не замечать. к примеру, кризис в отношениях с японией и -японская война показали, что техническое оснащение российской армии требует желать гораздо лучшего. в итоге российская империя больше потеряла, чем обрела. а первая мировая война потребовала быстрой мобилизации, поэтому внутренние проблемы практически сразу вылились наружу. каждый кризис вызывал волнения и революции - -японская - революцию 1905 - 1907 года, а первая мировая война - октябрьскую и февральскую революции.