Назовите факторы, которые позволили россии сохраниться как независимое гос-во в период смутного времени

Народа, умные действия некоторых политиков и церкви

13 ғасырдың басында Ресей Екі оттың арасында болды: шығыстан татар-моңғолдар, ал батыстан немістер, шведтер, даниялар және Киев Русінің әлсіздігін пайдаланып, жаңа жерлерді жаулап алғысы келген басқа елдердің әскерлері келді. бұл мақалада біз батыстың шапқыншылығы туралы сөйлесетін боламыз, атап айтқанда, біз Невский шайқасын қысқаша қарастырамыз. бұл өте маңызды және қайшылықты маңызды оқиға. бірақ бәрі туралы

ұрыс себептері

1240 жылы Бату шапқыншылығы басталды. осы оқиғаларды қолдана отырып, Швед королі ірі сауда қаласы Новгородты басып алып, Ресейге шабуыл жасауға шешім қабылдады. бұл үшін алғышарттар өте көп болды:

жау ауыр шайқастарға түсіп, үлкен шығындарға ұшырады. моңғолдар Ресейдің ер адамдарының көп бөлігін жойды.

Новгород, шапқыншылықты көрмегеніне қарамастан, басқа князьдіктердің қолдауынсыз жалғыз қалды.

Новгородта жас князь александр ярославич басқарды, ол бұған дейін ешқандай үлкен істермен даңқталмаған.

пайдалы болады деп үміттенемін.

Объяснение:

У військово-політичних планах Наполеона певне місце займала Україна. Наполеон звернув увагу на українську проблему, продовжуючи традиційну французьку політику, в межах якої було встановлено таємні контакти з К. Розумовським та лунали виступи в 1795 у Конвенті на захист прав козацької нації. Політичні плани французького імператора щодо України в період підготовки російської кампанії 1811–1812 рр. передбачали відокремлення українських земель від Росії й поділ їх на три частини: Правобережна Україна відходила до Варшавського герцогства (без Волині, яка була обіцяна Австрії за воєнну до у війні проти Росії), у Лівобережній і Південній Україні планувалося створити дві держави, т. зв. «наполеоніди» під протекторатом Франції (план був розроблений графами А.-М. Бланом де ля Нольтом д'Отерівом і Г. М. де Монгейяром).

Одна з них мала існувати в межах Чернігівщини і Полтавщини, друга «наполеоніда» — на Південній Україні в межах Катеринославщини, Донеччини, Херсонщини, Таврії і Криму, Українське дворянство було незадоволене планами Наполеона стосовно передачі Правобережжя Польщі і це зумовило його лояльне ставлення до російської влади під час воєнної кампанії Наполеона. Частина українських дворянських кіл, яка притримувалася проросійської орієнтації, сприяла формуванню козацьких кавалерійських частин на до регулярній російській армії (всього сформовано 22 полки загальною чисельністю бл. 25 тис. осіб). Крім того, у складі російської армії воювало бл. 75 тис. українців як ополченці. У Бородинській битві 1812 року брали участь Охтирський, Одеський, Чернігівський, Київський і Тернопільський полки. Оскільки воєнні формування викликали особливий інтерес українських патріотів, то згодом ці полки були направлені за кордони України.

На перших етапах участі РІ в закордонній кампанії українці вкрай неохоче йшли в рекрути, під час указів з переведення ополчення у рекрути мали місце повстання для придушення котрих використовувались регулярні війська. Проте ситуація змінилась на початок франко-російської війни через безпосередню загрозу власній території. План з набору козацьких формувань та ополчення було значно перевиконано, чому сприяли як обіцянки повернення козацьких прав так і факт підтримки імператором Наполеоном поляків — для тогочасних українців найбільших ворогів, які виступали у якості союзників французів.