Одежда жителей моковского государства 16-17 веков

Светские одежды xvi-xvii столетий коллекции  оружейной палаты   являются исключительной редкостью. они представление об общих чертах, присущих национальному костюму, кроме того, они точно датированы и связаны с теми или иными личностями. в древней руси бытовало много разных типов одежды.  одежда всегда выражает определенные критерии красоты, существующие в том или ином народе. идеал красоты на руси предполагал статную фигуру, гордую осанку, плавную походку, поэтому были приняты длинные свободные одежды, не подчеркивающие формы тела. покрой большинства одежд допетровской эпохи (за исключением придворных) был общим для всех слоев населения.  одежда боярина и простолюдина различалась в основном качеством тканей, украшениями и числом надеваемых предметов туалета. простой народ шил одежду из льняного полотна, пестряди (ткани, сотканной из ниток различных цветов), домотканой шерсти. одежду для феодальной верхушки изготовляли из дорогих привозных тканей.  самым ранним экспонатом в коллекции является шуба митрополита филиппа - уникальный образец народной одежды xvi века. она сшита из темно-коричневой шерсти производства и отделана бараньим мехом. эту шубу митрополит носил, находясь в ссылке в тверском отроч-успенском монастыре.  шубы на руси были широко распространены, их носили все слои населения. крестьяне шили шубы на овчине, на зайце (в то время мех служил подкладкой), бояре и духовенство - на собольем, куньем или песцовом меху. верх шубы покрывали сукном, парчой или бархатом. воротник и обшлага рукавов были меховые. шубу дополняли высокие и прямые «горлатные» шапки, сделанные из меха горлышек куницы, соболя или лисы.

1. Вторая Мировая Война явилась мощным катализатором экономического развития США, которые сохранили своё мировое господство и в послевоенный период. За годы войны доход США увеличился, возрос объем промышленного производства. 56% мирового экспорта, 60 % промышленной продукции, 33% мирового экспорта, 50% добычи угля, 17% производство зерна.

2. Вкратце это гонка вооружений и борьба за первенство в мире двух сверхдержав США и СССР, и главное отличие в том что во время этой войны не прозвучало ни единого выстрела, но их борьба стала причиной многих войн.

4. НАТО: США, Великобритания, Бельгия, Нидерланды, Люксембург, Португалия, Канада, Италия, Норвегия, Дания, Греция, Турция, Испания, Германия, Польша, Венгрия, Чехия, Мальта, Латвия, Эстония, Словакия, Словения, Румыния и Болгария.

5. Она никогда не закончится так как это гонка вооружений между странами.

Законодавчий корпус передав владу трьом консулам на чолі з Наполеоном. Для юридичного оформлення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію" Франція залишалася республікою, але фактично вся І влада перебувала в руках першого консула, тобто Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, ] призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самоврядування було скасовано. Департаментами керували префекти, які призначалися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.

Наполеон зберіг ті надбання Французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон 1801 р. скасував відокремлення церкви від держави.

1804 р. Бонапарт був коронований імператором французів Наполеоном І. Україні фактично було встановлено військово бюрократичну монархію, що спиралася не на феодальне дворянство, а на буржуазію, армію, чиновників.

За Наполеона І були прийняті зведення законів - "Кодекси Наполеона" (цивільний, комерційний і кримінальний), що мали регулювати відносини у суспільстві та охороняти непорушність приватної власності. Закони були прогресивними, оскільки передбачали розвиток вільної конкуренції, сприяли піднесенню економіки Франції. У країні розпочався промисловий переворот, були упорядковані фінанси, засновано Французький банк. Разом з економікою міцніла французька буржуазія.

Зовнішня політика Наполеона мала за мету забезпечити Франції економічне і політичне панування в Європі. Армії Англії, Росії, Австрії, Пруссії не могли протистояти французькій, що стала першою регулярною армією в Європі.

Армію складали не найманці, як у більшості країн, а особисто вільні селяни. її очолювали здібні командири, сам Наполеон був талановитим полководцем. У 1800-1801 рр. Наполеон завдав кілька поразок військам Австрії.

1805 р. Англія, Росія, Австрія та Пруссія, побоюючись встановлення панування Наполеона в Європі, розпочали війну проти наполеонівської Франції. Для Австрії початок війни був невдалим: частина її військ у фортеці Ульмі капітулювала, і армія Наполеона увійшла у Відень. На морі, біля мису Трафальгар, англійський адмірал Нельсон розгромив французько-іспанський флот.

В битві біля Аустерліца 1805 р. австрійські та російські війська зазнали нищівної поразки. Австрія капітулювала. 1806 р. Наполеон розбив прусські війська і увійшов у Берлін. Там він підписав декрет про континентальну блокаду, що забороняв Австрії, Пруссії та усім належним від Франції державам Європейського континенту торгувати і мати будь-які зв'язки з Англією. Наполеон прагнув підірвати могутність Англії, закривши для неї європейські ринки. У відповідь Англія блокувала французькі порти.

На початку 1807 р. Наполеон завдав поразки російській армії. У Тільзіті Наполеон І і Олександр І підписали договір про мир і союз між Францією та Росією. Росія визнавала французькі завоювання в Європі і приєдналася до континентальної блокади Англії.

У 1807-1808 рр. французькі війська окупували Іспанію. Іспанський престол посів брат Наполеона - Жозеф. Народ Іспанії підняв повстання і розпочав партизанську війну. У цій війні, що тривала до 1812 р., французи втратили близько 500 тис. осіб.

1809 р. Австрія, скориставшись невдачами Франції і Іспанії, стала на бік Англії. Але наполеонівська Франція знову розгромила Австрію, яка підписала важливий і принизливий для неї мирний договір.

Пануванню Наполеона в Європі перешкоджала Росія, що порушувала континентальну блокаду, дозволяла нейтральним суднам заходити в російські порти. Французько-російські відносини різко загострилися.

1812 р. майже півмільйонна армія Наполеона напала на Росію. Намагання Наполеона розгромити російські війська частинами були марними. Дві російські армії, об'єднавшись біля Смоленська і витримавши важку битву, відступили до Москви. У битві під Москвою на Бородінському полі війська під командуванням Михайла Кутузова знекровили армію Наполеона, хоча й не змогли) перемогти. Французи захопили Москву, населення якої залишило місто. Спроби Наполеона нав'язати російському імператору мир не мали успіху. У Москві розпочалися пожежі, що ускладнили становище французьких військ. У тилу французів діяли партизани. Наполеон був змушений залишити Москву і відступив. 1812 р. близько 20 тис. солдатів і офіцерів армії Наполеона врятувалися втечею через р. Німан у Польщу.

Поразка Наполеона у війні 1812 р. зумовила подальший крах наполеонівської імперії. Наполеон, повернувшись у Францію, створив нову армію, що мала воювати проти російських військ, які вступили у Німеччину. Але тепер йому довелося воювати проти всієї Європи (Росії, Англії, Австрії, Іспанії, Пруссії, Швеції та ін.).

1813 р. під Лейпцигом відбулася вирішальна битва - "битва народів". Французькі війська зазнали поразки. На початку 1814 р. війська союзників увійшли на територію Франції, згодом - у Париж. Наполеон зрікся престолу.