Что лишнее в рядах 1велес даждьбог один хорс мокошь перун 2баскак ярлык выход орден пайцза хан 3боярская дума волостели дьяки наместники холопы приказы 4астраханское ханство казанское ханство крымское ханство сибирское ханство 5 кузьма минин лжедмитрий2 василий шуйский андрей рублёв дмитрий марина мнишек

1. хорс

2. орден

3. боярская дума

4. сибирское ханство

5. андрей рублев

1.хорс

2.орден

3боярская дума

4.сибирское ханство

5. марина мнишек

Якщо я правильно зрозумів питання, то:

Объяснение:

Взагалі, літопис - це не цілком достовірна інформація. Діло в тому, що правитель, за якого писали літопис вирішував, яким він буде.

Тепер літописці та їх літописи. Літописець, наприклад, Нестор Літописець писав "Повість минулих літ", до речі, її було втрачено під час франц.- рос. війни 1812-1814 р.р.. написав тільки ті події, які було дозволено та те, що він вважав за правильне. Історичні погляди літописців майже не враховувалися. Якщо літописець хотів "добавити" щось від себе, то він це писав. Зміст літопису залежить від того, що цікаве автору.

Літопис це - те, що хотів писати автор та правитель.

ЛІГА НАЦІЙ (англ. League of Nations, франц. Société des Nations) – міжнар. міжурядова організація, заснована на Паризькій мирній конференції 1919–1920. Мала осідок у м. Женева (Швейцарія). Її статут був розроблений спец. комісією на чолі з президентом США Т.-В.Вільсоном і схвалений 28 квітня 1919. Його підписали 44 д-ви, серед них були й країни, до складу яких входили укр. землі, – Польща, Румунія, Чехословаччина. США не стали членом Л.Н. Текст статуту був включений до мирних договорів, укладених державами-переможницями в Першій світовій війні з Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною та Туреччиною, і набув чинності 10 січня 1920 (див. Версальський мирний договір 1919). Він передбачав принципи колективної безпеки (спільних дій країн-членів орг-ції проти агресора) і відкритої дипломатії, обмеження озброєнь і відмову від війн як засобу розв'язання міжнар. суперечностей, збереження "вічного миру" і безпеки народів та розвиток співпраці між націями.

Найвищими органами Л.Н. були: Асамблея (скликалася щорічно), Рада (складалася з постійних членів та непостійних членів, з часом склад і кількість членів ради змінювалися) і Постійний секретаріат (його роботу очолював ген. секретар). У структурі Л.Н. були також створені Постійна палата міжнар. правосуддя, Міжнар. орг-ція праці, постійні та тимчасові комісії. Статутом Л.Н. була запроваджена мандатна система управління колоніальними й підопічними територіями, складовою частиною цієї системи стала постійна Мандатна комісія.

1920 заявку про вступ у члени Л.Н подав уряд Української Народної Республіки. Однак країни Антанти – засновниці Л.Н. – не визнали суверенності укр. д-ви. Безуспішними були й різного роду звернення до Л.Н. урядів УНР на еміграції та уряду Західноукраїнської Народної Республіки. Лише 23 лютого 1921 у зв'язку з протестом Є.Петрушевича Л.Н. визнала, що Галичина не є під суверенністю Польщі, а тимчасово перебуває під мілітарною окупацією цієї д-ви до остаточного вирішення її долі й що на цій окупованій Польщею території варшавська влада проводить політику утисків укр. населення. Однак уже 14 березня 1923 конференція послів своїм рішенням віддала Галичину Польщі.

Одними із завдань Л.Н. були юрид. й гуманітарна опіка над біженцями та емігрантами з рад. республік, у т. ч. з укр. земель (цим займалася спеціально утворена "Комісія Нансена"; див. Ф.Нансен), а також захист гарантованих міжнар. договорами прав нац. меншин, зокрема, щодо українців такі договори підписали Польща, Румунія та Чехословаччина під час Паризької конференції 1919–20. Провідники укр. національно-визвол. руху в цих країнах не раз зверталися до Л.Н. з т. зв. петиціями й скаргами про порушення прав українців на національно-освітнє життя, розвиток кооп. руху в Галичині, ненадання їм (зокрема закарп. русинам у Чехословаччині) автономних прав, з приводу т. зв. пацифікації на західноукр. землях тощо. Укр. інтереси, зокрема права емігрантів, захищали перед установами Л.Н. Є.Петрушевич, С.Витвицький, представник Державного центру УНР на еміграції О.Шульгін, а також укр. т-ва, що входили в створену для співпраці з Л.Н. та поширення її ідей Міжнар. унію, зокрема Укр. т-во для Л.Н. (діяло 1921–24) та Західноукр. т-во Л.Н. І хоча, як правило, укр. вимоги залишалися поза увагою Л.Н., однак такі звернення сприяли поширенню інформації про укр. питання в міжнар. колах у міжвоєн. роки.

Щодо проблем життя українців в УСРР, то в Л.Н. розглядалися лише питання, пов'язані з наданням до потерпілим в Україні внаслідок голоду 1921–1923 років в УСРР та голодомору 1932–1933 років в УСРР.

Провідну роль у Л.Н. відігравали Велика Британія й Франція, вони використовували її як інструмент міжнар. політики переможців у I світ. війні для збереження існуючого становища в поділеному ними світі.

1934, після виходу з Л.Н. Німеччини та Японії, її членом (на за д-в) став СРСР.

Объяснение: