Как колумб и конкистадоры обосновывают право европейцев покорять чужие земли?

Да так и объясняли, что живут на этих землях всякие непонятно даже кто. в то время активно дебатировался вопрос, можно ли относить индейцев и прочих негров к людям или это полуживотные ведь надо объяснить туземцам о том, как нам вести торговлю благая весть плывет над миром, но пулемет "максим" стучит

Велика французька революція кінця хviii ст.: жорж жак датон. він був одним з організаторів якобінського терору та лідером монтаньярів. максиміліан робесп*єр-один з лідерів монтаньярів. очолив радикальних якобінців, які стратили жоржа жака датона. на початку своєї політ. діяльності  відстоював права 3 стану. європа за доби реакції та революцій: карх х(1824-1830)- король франції, раніше очолював ультрароялістів. за його правління розгорнувся ”білий терор”. прийняв рішення сплатити компенсацію аристократам, які втратили своє майно у період революції. підписав 4 укази, які фактично скасовували ”хартію 1814 р.”.

луї філіп(1830-1848) - король франції, який прийшов до влади після прийняття ”хартії 1830р.”. його правління дістало назву липнева монархія. під час правління луї-філіпа у франції швидко розвивалася промисловість, але збільшувалося збідніння робітничого класу.

наполео́н ііі бонапа́рт  — останній французький імператор з 1 грудня 1852 по 4 вересня 1870 , президент французької республіки з 20 грудня 1848 по 1 грудня 1852.племінник наполеона i, після низки заколотів з метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848).

микола1(1825-55рр.) – російський імператор. його правління - час найвищого розвитку абсолютизму в росії. створив третє відділення. жорстоко переслідував вільнодумство. придушив повстання декабристів, польське повстання 1830-1831 рр., революцію в угорщині 1848-1849 рр.

америка за доби реакції та революцій.

туссен-лувертюр франсуа домінік (1743-1803 рр.) - один з керівників визвольної боротьби гаїтянського народу (з 1791 генерал. син раба. з 1801 р - довічний правитель острова. скасував рабство. у 1802 р заарештований французами, вивезений до франції, де і помер.

сімо́н болі́вар— лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в пд. америці. звільнив від іспанського панування нову гранаду та підлеглі їй території, венесуелу й провінцію кіто. у 1819–1830 роках  — президент великої колумбії, утвореної на території цих країн. у 1824 році звільнив перу і став керівником утвореної на території верхнього перу республіки  — болівії (1825 рік).

Революция началась с народного восстания в палермо 12 января 1848 года. власть быстро перешла в руки временного правительства, практически выйдя из повиновения бурбонам. с успехом восстания в палермо в январе 1848 года, волнения начались по всей италии. они начались даже в ломбардо-веницианской области, находившейся под контролем пока спокойной австрии. против итальянцев были посланы войска во главе с самим радецким, но волнения не стихали. в середине марта началась революция в вене. как только вести об этом достигли италии, 18 марта миланцы подняли самое настоящее восстание. после упорных пятидневных уличных боёв, восставшие вытеснили из города австрийские войска вместе с генералом. в тот же день 22 марта была провозглашена независимость региона и сформированы ломбардийское и венецианское провинциальное правительство во главе с габрио касати. 23 марта была провозглашена республика святого марка, которую возглавил даниэлэ манин. крайне важным моментом на этом этапе стало решение короля пьемонта карла альберта возглавить освободительную борьбу. 25 марта 1848 года он объявил войну австрии, пьемонтские войска двинулись в ломбардию. подавленные к августу 1848 году в «австрийских» землях и в королевстве обеих сицилий, революционные волнения перекинулись на рим и флоренцию, где в начале нового 1849 года поднялись на новый виток. герцог леопольд 2 и папа пий 9 бежали из своих владений, где тут же образовались республики. таким образом, в италии было три республики — римская, венецианская (хотя и урезанная до минимума, охраняемая гарнизоном пьмонтцев) и флорентийская. скрепя сердце, пьемонтский король 12 марта вновь объявил войну австрии, но уже 23 марта его войска под новарой потерпели новое поражение. в страхе пред негодующим народом, карл альберт в тот же день отрёкся от престола и под чужим именем бежал из италии за границу. престол перешёл к его сыну виктору эммануилу 2, а австрийцы вновь заняли ломбардию. маленькая венеция продержалась дольше всех остальных революционных республик, но и её после почти годовой осады и нескольких ураганных бомбёжек с моря (а также исключительной попытки бомбить город с фугасов, привязанных к аэростатам - по сути первые попытки воздушных бомбардировок) 22-24 августа заняли австрийские войска.