Ранее других произошло событие 1)первое упоминание о москве в летописях; 2)начало правления ярослава мудрого; 3)создание " правды"; 4)съезд князей в любече.

2)

Объяснение:

Сармати – група іраномовних племен, що кочували в степах сучасної України, Росії та Казахстану в античну епоху. Цей народ з'явився в VI столітті до н. е, а в IV столітті н. е. практично зник з історичної сцени після навали гунів. Він ділився на кілька груп: язигів, аланів та роксоланів.Найбільше письмових відомостей про сарматів збереглася в четвертій книзі «Історії», написаної древнім греком Геродотом. У ній він описав країну Скіфію, розташовану на північ від Чорного моря, де у еллінів розташовувалися самі далекі колонії, в тому числі Ольвія. Геродот, пояснюючи, хто такі сармати, використовував термін «савромати». В «Історії» сказано, що вони жили за Танаїсом (тобто за Доном) на берегах Азовського моря.

Пізніші дослідники намагалися відповісти на питання, хто такі сармати і звідки прийшли ці кочівники. Сьогодні фахівці вважають, що прабатьківщиною степовиків був Південний Урал. Їх експансія почалася в другій половині 2 тисячоліття до н. е. Її причиною виявилося виникнення нового виду воїнів – кінних лучників. Після освоєння стрільби кочівники стали страшним лихом для своїх сусідів.Степовики регулярно воювали один з одним. Причиною зіткнень, як правило, ставав голод або боротьба за нові пасовища. Теорія безперервної війни пояснює хто такі сармати. Народ, що зародився в уральських степах, поступово перемістився на захід під натиском агресивних азіатських сусідів. На новому місці кочівників чекав рясний і відносно вільний від конкурентів край.

Маси переселенців повторювали подібний євразійський шлях кілька тисячоліть. Хто такі сармати? Коротко кажучи, це ще одна хвиля подібної міграції. Доля їх була такою ж, як і у їх попередників і наступників. З часом кочівники розчинилися серед сусідніх осілих народів і втратили власну идентичноть. Саме тому сьогодні сармати – це ще одне давнє історичне явище, від якого до нашого часу збереглися лише уривчасті відомості і вимагають пошуку артефакти.

Феодальная раздробленность - процесс усиления и политической обособленности отдельных земель. этот процесс пережили все крупные западноевропейские страны; на руси - с xii по xv в. причинами феодальной раздробленности являлись: ослабление центральной власти, отсутствие прочных связей между землями, преобладание натурального хозяйства; рост городов, которые превратились в центры и политического развития; возникновение и укрепление в удельных княжествах собственных княжеских династий. начало этого процесса относят к моменту смерти ярослава мудрого (1019 - 1054 гг.) , когда киевская русь была поделена между его сыновьями: изяславом, святославом и всеволодом. владимиру мономаху (1113 - 1125 гг. ) удалось удержать единство земли только силой своего авторитета, но после его смерти распад государства стал неудержим. в начале xii в. образовалось около 10 независимых княжеств, в середине xii в. было 15, а в xiv в. - 250. феодальная раздробленность просуществовала на руси до конца xv в. , когда большая часть территории киевской руси объединилась в составе централизованного государства со столицей в москве.