Вкаких жилищах проживали: столичная знать, незнатное дворянство, столичное чиновничество , крестьяне , городские мещане. (можно коротко)

Столичная знать имела собственные особняки в центре; незнатное дворянство проживало на съёмных квартирах, в доходных домах или в собственных домиках на окраинах; столичное чиновничество проживало на съёмных квартирах или собственных домах - в зависимости от ранга чиновника; крестьяне жили в своих избах; некоторые городские мещане имели собственные дома или квартиры, а некоторые жили на съемных квартирах. 

Відповідь:

Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.

Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.

Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.

Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.

Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.

Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.

Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.

У період  неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.

На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.

Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.

Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.

Пояснення:

К началу 20 в. Япония подошла быстроразвивающимся государством со значительным капиталистическим сектором и сохраняющимися пережитками феодальных отношения в сельском хозяйстве.

Мировой экономический кризис 1900 г. Затронул и японскую экономику. Результатом его явилось разорение мелких и средних капиталистических предприятий и поглощение их крупными, в результате чего в Японии стали появляться многочисленные монополии. Преобладающей формой монополистических объединений финансового капитала были тесты. В это время в стране появились такие крупнейшие монополии как МИЦУИ, МИЦУБИСИ, СУМИТОМО, ЯСУДА, которые сконцентрировали львиную часть национальных богатств.

Пытаясь выйти за рамки своей территории Япония на рубеже веков начинает вести активную подготовку к будущим военным действиям. В качествен таких объектов Япония стала рассматривать относительно близко расположенные страны и территории – Корею, Китай и затем Россию. На подготовку к этим захватам ушло несколько лет. Шла активная милитаризация страны, подкрепленная значительными финансовыми вливаниями государства и частных компаний.

В войне 1904 – 1905 гг. Япония нанесла России тяжелые поражения на суше и на море. Дальнейшая борьба России была прервана внутренними революционными потрясениями. Но и сама Япония оказалась сильно истощенной и не смогла значительно расширить и закрепить свою победу. По Портсмутскому договору - 1905 г. – она получала "исключительные права" в Корее, получала арендовавшиеся Россией земли на Ляодунском полуострове, Южно-Маньчжурскую ж.д. и южную часть острова Сахалин.

Исход войны развязал Японии руки в Корее. В 1905 г. Корейскому правительству был навязан договор о японском протекторате, а с 1910 г. Корея вообще стала японской колонией.

В 1909 г. Японские войска высадились в Южной Маньчжурии (Квантунская область) и фактически заставили Цинский двор согласиться с этой аннексией.

В 1901 г. В Японии была создана Японская социал-демократическая партия, которая в тот же день была запрещена. Практически вся первая половина века была ознаменована постоянными выступлениями рабочих. Правительство крайне жестоко расправлялось с этими явлениями и их руководителями - репрессии, многочисленные казни…

В августе 1914 г. Япония вступила в войну с кайзеровской Германией на стороне стран Антанты, но военных действий не вела. Воспользовавшись ситуаций Япония стала поочередно захватывать Германские владения на Дальнем Востоке и стала активно вытеснять с рынков Азии представителей западного капиталистического мира … Главные усилия Японии были направлены на экспансию Китая. В 1915 г. Она захватила провинцию Шаньдун и ультимативно предъявила Китаю ряд требований, нарушающих его суверенитет. Но Китай вынужден был их принять.

Думаю этого хватит)