Ві́кінги (від давньоскан. vikingr, «пірат»[1]) — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії[1]. Справили значний вплив на хід європейської історії[1]. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи[1]: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів[1]. Первісно сповідували скандинавське язичництво[1]; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди[1]. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари[1]. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні[1]. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів[1]. У вільний від походів час займалися землеробством[1] і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки[1]. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Чем была обусловлена интервенция в период гражданской войны?
реформы петра i — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в россии петра i. всю реформаторскую деятельность петра i условно можно разделить на два периода: 1696—1715 годы и 1715—1725.
особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением северной войны. реформы были нацелены прежде всего на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными.
ряд , например в. о. ключевский, указывали, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений протекавших в ходе xvii века. другие (например, сергей соловьёв), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра.
, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю).