Какие технические новшества появились к концу 19 века в нашем городе?

Что значат в "нашем"?

Геродо́т галикарна́сский— древнегреческий , автор первого полномасштабного трактата — «» , — описывающего греко-персидские войны и обычаи многих современных ему народов. труды геродота имели огромное значение для античной культуры. цицерон назвал его «отцом » . геродот — чрезвычайно важный источник по великой скифии, включая десятки античных народов на территории современной украины и россии.  сочинение геродота — не исследование в современном смысле слова, это — мастерское, бесхитростное повествование человека богато одарённого, необыкновенно любознательного, общительного, много читавшего, видевшего и ещё больше слышавшего; к этим свойствам присоединялась скромность верующего в богов эллина, хотя тронутого скептицизмом, но недостаточно разборчивого в полученных сведениях. с другой стороны, геродот не только ; некоторые части его сочинения — настоящая энциклопедия того времени: тут и сведения, и этнографические, и естественно-, и . тем не менее геродот по всей справедливости именуется отцом . из девяти книг, на которые в настоящее время делится его сочинение, вся вторая половина представляет собой последовательный рассказ о греко-персидских войнах, заканчивающийся на известии о занятии эллинами сеста в 479 году до н. э. первая половина содержит в себе рассказы о возвышении персидского царства, о вавилонии, ассирии, египте, скифии, ливии и других странах. единство изложения достигается в известной мере и тем, что с первых слов и до конца имеет в виду проследить борьбу между варварами и эллинами. но не мысль о главной не мешает ему вводить в широкие рамки повествования все, что казалось ему интересным или поучительным. геродоту присуща в значительной мере критика, во многих случаях чисто субъективная, нередко наивно-рационалистическая, но тем не менее решительно вводящая в новое начало.

Після розпаду в 1555 р. імперії карла  v  нідерланди перейшли під владу його сина — короля іспанії  філіппа  ii  (1527-1598). він розглядав нідерланди як свій плацдарм у європі для боротьби проти франції й невичерпне джерело прибутків для здійснення своїх планів.філіпу ii вдалося значно відсторонити вище іспанське дворянство від центрів влади, вищих органів іння і кортесів (парламент в іспанії). зрозуміло, король шанував широку судову і суспільно-політичну компетенцію часом майже необмеженої влади дворянства, а також церкви і міст. все ж таки повсякденне життя переважаючого більшості майже 8-мільйонного (1590) населення іспанії в значній мірі визначалася місцевими та регіональними факторами і часто перебувала в поміщицьких і фізичної залежності від місцевих панів, насамперед грандів. втім, до кінця правління філіпа ii ця група вищої аристократії, карлом v до 25 сімей, завдяки королівським привілеям виросла. так, наприклад, філіп підніс друзів дитинства, князів еболі, що стали пізніше діловими радниками, до звання грандів, і тим самим розширив королівську клієнтелу у вищому кастильському дворянстві. основна ж маса благородного стану  — близько 10 відсотків всього населення (це на порядок більше, ніж в інших європейських країнах)  — складалася з середнього дворянства і дрібнопомісних ідальго. останні за своїм майновому становищу часто нічим не відрізнялися від селян, що карикатурного зобразив мігель сервантес в «дон кіхоту ламанчському».протягом xvi століття населення в іспанській державі без португалії зросло при значних регіональних коливаннях приблизно на 40 відсотків: з 5,2 мільйона до приблизно 8,1 мільйонів. у переважній більшості це були селяни, ремісники і . на початок століття в зростаючих містах, які перетворювалися на політичні, економічні та культурні центри країни, проживало 5 відсотків, а до кінця століття близько 20 відсотків населення. мадрид і севілья перетворилися в процвітаючі метрополії; перший  — завдяки перебуванню в ньому двору та центральних органів влади, а друга  — завдяки монополії торгівлі з америкою. поза сумнівом, під час філіпа ii міста представляли собою найдинамічніші елементи суспільного розвитку в іспанському королівстві.іншим тріумфом цього більш «щасливого» періоду його правління було приєднання португалії. у 1578  р. 24-річний португальський король себастьян загинув під час північноафриканської експедиції у битві при ель-ксар-ель-кебирі. філіп, грунтуючись на праві успадкування по спорідненості і на багатих подарунках, якими він обдарував португальську аристократію, вирішив захопити португальський престол. серед португальців виникла  — досить, втім, слабка  — національна партія, що намагалися зчинити філіпу збройний опір, але іспанська армія майже без боротьби зайняла всю країну (в 1580  а через кілька місяців португальські кортеси проголосили філіпа португальським королем.ситуація в нідерландах, зумовлена політикою фанатичного філіппа ii, який прагнув у всіх своїх володіннях запровадити порядки на кшталт іспанських, стала нестерпною.у країні було значно збільшено кількість іспанських військ, а всю владу зосереджено в руках державної ради (консульти) з прихильників іспанців. було створено 14 нових єпископств, розгорнула діяльність інквізиція, почалося переслідування єретиків. усіх, хто наважувався виступати проти католицької церкви та іспанців, страчували; за доноси на тих, хто засуджував іспанців, нагороджували.