Окаком событии в российской написаны эти строки? нет, не пошла москва моя к нему с повинной головою не праздник, не приёмный дар, она готовила нетерпеливому герою.

ответ:Суд Пила́та — описаний у Євангеліях суд римського прокуратора Юдеї Понтія Пилата над Ісусом Христом. Суд Пилата входить до Страстей Христових.

Через те що первосвященики і начальники єврейські засудили Ісуса Хритса на смерть і самі не могли виконати свого вироку, вони привели його до правителя країни (ігемона або претора) в Юдеї. Тоді римським правителем був Понтій Пилат. Була Пасха і Пилат приїхав на її святкування у Єрусалим і жив неподалік від храму, в преторії, тобто у будинку головного судді, претора. Перед преторієм був викладений кам'яний майданчик, який називався ліфострон, а по єврейськи гаввафа

Рано-вранці, тієї ж п'ятниці, первосвященики і начальники юдейські привели зв'язаного Ісуса Христа на суд до Пилата, щоб він затвердив смертний вирок. Та самі не пішли в преторію, щоб не осквернитися перед Пасхою, тому що увійдуть у дім язичника.

Пилат вийшов до них і, побачивши членів синедріону, запитав їх: «У чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?» Вони відповідали: «Якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі». Пилат сказав їм: «Візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його». Вони ж сказали йому: «Нам не дозволено віддавати на смерть нікого». І почали звинувачувати кажучи: «Він розбещує народ і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем». Пилат запитав Ісуса Христа: «Ти Цар Юдейський?» Ісус Христос відповів: «Ти кажеш». Коли ж первосвященики і старійшини звинувачували Він не відповідав. Пилат сказав Йому: «Чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?» Але й на це нічого не відповів, так що Пилат був здивований. Потім Пилат увійшов у преторію і, покликавши Ісуса, знову запитав Його: «Чи не Ти Цар Юдейський?» Ісус Христос сказав йому: «Чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?» (тобто: чи сам ти так думаєш, чи ні?) «Хіба я юдей? — відповів Пилат. — Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?» Ісус Христос сказав: «Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Моє Царство, то слуги (піддані) Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси». «Отже, Ти Цар?» — запитав Пилат. Ісус Христос відповів: «Ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого».

З цих слів Пилат побачив, що перед ним стоїть проповідник істини, вчитель народу, а не бунтівник, який іде супроти влади римлян. Пилат сказав Йому: «Що є істина?» І, не чекаючи відповіді, вийшов до юдеїв на ліфостротон й оголосив: «Я ніякої провини не знаходжу в Ньому». Первосвященики і старійшини уперто наполягали на своєму, кажучи, що Він підбурює народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи з Галилеї.

Пилат, почувши про Галилею, запитав: «Хіба Він галилеянин?» І довідавшись, що Ісус Христос з Галилеї, він повелів відвести Його на суд до галилейського царя Ірода, який, з нагоди Пасхи, був також в Єрусалимі. Пилат розумів що Ісус ні в чому не винний і його безпідставно звинувачують, тому він був би радий відійти від цього неприємного суду.

Объяснение:

Восста́ние Спартака́ (лат. Bellum Spartacium или лат. Tertium Bellum Servile, «Третья война с рабами») — величайшее в древности[1][2] и третье по счёту (после первого и второго Сицилийских восстаний) восстание рабов. Последнее восстание рабов в Римской республике датируется обычно 74 (или 73)—71 гг. до н. э.[3] Восстание Спартака было единственным восстанием рабов, представлявшим прямую угрозу центральной Италии. Окончательно подавлено в основном благодаря военным усилиям полководца Марка Лициния Красса. В последующие годы оно продолжало оказывать косвенное воздействие на политику Рима.

Между 73 и 71 годами до н. э. группа беглых рабов — первоначально небольшая, примерно из 78 беглых гладиаторов — переросла в сообщество из более чем 120 тыс.[4] мужчин, женщин и детей, относительно безнаказанно перемещавшихся по Италии под руководством нескольких лидеров, в том числе знаменитого гладиатора Спартака. Бое взрослые мужчины из этой группы составляли удивительно эффективный вооружённый отряд, который неоднократно показывал, что может противостоять римской военной мощи, как в виде местных патрулей и милиции, так и в виде подготовленных римских легионов под консульским командованием. Плутарх описывал действия рабов как попытку сбежать от своих хозяев и уйти через Галлию, в то время как Аппиан и Флор изображали восстание как гражданскую войну, в которой рабы вели кампанию по захвату самого Рима.

Растущая тревога Римского сената по поводу продолжения военных успехов армии Спартака, а также грабежи в римских городах и сельской местности в конечном итоге привели к тому, что республика пустила в ход армию из восьми легионов под жёстким, но эффективным руководством Марка Лициния Красса. Война закончилась в 71 году до н. э., когда армия Спартака, отступая после долгих и кровопролитных боёв перед легионами Красса, Помпея и Лукулла, была полностью уничтожена, оказав при этом ожесточённое сопротивление.

Объяснение: