Как повлияло восстание на жизнь рабов в римском : )

ответ:Передумови розпочалися на території Китаю. Однак, без оголошення війни, Велика Британія розпочала військові дії.

Объяснение:Опіумні війни – це два збройні конфлікти в Китаї в середині 19 століття між силами західних країн і династією Цін, яка керували Китаєм з 1644 по 1911/12. Перша опіумна війна (1839–42) велася між Китаєм та Британією, а друга війна (1856–60) велася Великобританію та Францію проти Китаю. У кожному випадку іноземні держави перемагали та здобували комерційні привілеї та юридичні та територіальні поступки від Китаю. Конфлікти поклали початок ері нерівних договорів та інших набігів на суверенітет династії Цін, які до послабити і в кінцевому рахунку скинути династію на користь республіканського устрою Китаю на початку 20 століття.

Велика Британія виграла першу опіумну війну. Торгівля опіумом продовжувалась, і Китай повинен був відшкодувати Великобританії втрати, віддати Гонконг британцям та збільшити кількість договірних портів, де англійці могли торгувати та проживати. Великобританія та Франція виграли другу опіумну війну. Висновок: легалізація торгівлі опіумом та забезпечення відкриття більшої кількості портів в Китаї, закордонні подорожі на китайській території, проживання західних посланців у Пекіні та свободу пересування для християнських місіонерів. Китай також надав Великобританії південну частину півострова Коулун, прилеглу до Гонконгу.

Східнослов'янські племена – група слов'янських племен, розташована на території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти й дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип'яттю та Середнім Подніпров'ям. Археологічне дослідження ться від населення празької культури V-VII ст. Розселення цієї людності та її безпосередніх нащадків, носіїв лука-райквецької культури, в усіх напрямках започаткувало в VI-IX ст. південну, західну та східну гілки слов'янства.

Початкові спогади

Про одне з державних об'єднань арабський літописець Х століття Аль Масуді писав так: "З-поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам народ валінана (Valinana). Цьому народові за давніх часів корилися всі інші слов'янські народи, бо влада була його, а інші князі його слухалися".

Протягом VI-VIII століть східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою "літописні племена" або "племінні князівства", а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їхні частини. Центрами таких князівств були міста: у полян - Київ, в ільменських слов'ян - Новгород, у кривичів - Смоленськ та Полоцьк, у сіверян - Чернігів та ін. Згодом утворилася ранньосхіднослов'янська держава Русь.

Східнослов'янських поселень існувало багато, хоч за розмірами вони були невеликими. Села будувалися за два-чотири кілометри одне від одного і налічували від 4 до 70 дерев'яних жител. Кожна нова група поселень виростала на відстані 50-70 кілометрів. У центрі зводилися ґорода, тобто укріплені фортеці, що служили для захисту, проведення племінних сходів і культових обрядів. Східнослов'янські землі рясніли сотнями таких обнесених частоколом населених пунктів. Тому скандинави називали ці землі "Гардарікі", що значить "країна укріплень".