Как называлась династия королей правившая с1066 года

Нормандская династияесли ответ лучший отметь

В1066 году правил нормандский герцог вильгельм завоеватель.

Моя улюблена притча – це притча про таланти. Вперше я почула її в молодших класах, на заняттях із християнської етики. Спочатку я не розуміла, що ж таке ці таланти… Вчителька, яка розбирала із нами цю притчу, пояснила, таланти – це вміння, якими Бог наділяє кожного без винятку. Головне завдання людини віднайти усі ці вміння, цей Божий дарунок й якнайбільше його розвинути у собі.

Найголовніше завдання людини – це цінувати те, що вона робить й отримувати від цього задоволення. Таким чином наше «я просто водій (медсестра, кухар – необхідне вставити) перетвориться на щось інше. Воно перетвориться на розуміння того, що твоє знання чи вміння комусь потрібні. Ми всі не «просто». Але ж як зрозуміти у чому ж твій талант? Все дуже просто: потрібно розпочати з того місця, де ти стоїш. Оцінити масштаби того, що ти робиш й для кого ти це робиш. Задати собі питання: «Яку користь приносить те, що я роблю вдома, на роботі тощо». Може саме у цьому твій талант?

Колись я почул(-а) чудову фразу, що головний талант, який Бог подарував кожному – створивши людину на свій образ та подобу – це здатність до креативності. Креатив – це вміння творити. Ми всі створюємо довкола себе оточення, удосконалюємо предмети тощо. Це все відголоски Божого таланту усередині нас

«Бог дає таланти всім» – це 50 уроків, щоб знайти себе й справу всього свого життя. Свій істинний й непідробний талант. Згадуючи притчу про таланти уже після прочитання цієї книги, я зрозуміла, що все наше життя – це простір для примноження талантів. Важливо не просто, не закопувати талант, але віднайти б якомога ширше втілити цей талант. А книга Регіни Бретт – це не інструкція як цього досягнути, а радше дорожня карта як написати свою власну історію успіху.

Асан Кайгы (ног. Асан Кайгылы; род. конец XV века — 1460-е годы) — поэт, философ, легендарный персонаж. Был влиятельным бием Улуг-Мухаммеда, в Сарае и Казани, после смерти которого был приглашен ханом кочевых узбеков Абулхайыром. Затем стал советником и наставником первых казахских ханов Керея и Жанибека. Предположительно именно он их вдохновил на создание нового праведного государства.

Прозван «Асан печальный» («кайгы») из-за постоянных размышлений и раздумий. Асан мечтал о счастливом будущем для народа, страстно желая преобразовать родную степь в край изобилия и достатка, в обитель добродетели и гармонии, где будет жить счастливый миролюбивый вольный народ, которому будут служить сильные и мудрые ханы. Он получил прозвище Печальный, потому что видел, насколько реалии жизни далеки от его идеала и мечтаний о справедливом обществе.

Асан Кайгы — автор многих слов-назиданий, философских песен. В их отрывках, дошедших до наших дней, отражены исторические события той эпохи, отношение самого Асан Кайгы к происходящим событиям. Некоторые исследователи сообщают: Асан Кайгы считал, что «сперва надо укреплять ханскую власть и усилить оборону народа». Вместе с тем, он в открытую предлагал хану личные интересы, амбиции отставить в сторону и поставить во главу угла «долг хана перед народом». Он укорял Жанибек хана: «Не думая о будущем казахского народа, ликуешь от временных успехов». «Философ кочевого (ногой, казак, киргиз, кара калпак) народа» (по определению Шокана Уалиханова) стремился создать из родственных племен единое государство, беспокоился об укреплении казахского ханства".

Легенды об Асан Кайгы делятся на три разновидности: признание Асана; его прозвание «печальным»; поиски Асан Кайгы «Жеруйыка» — «Земли обетованной».