Прав ли киплинг, утверждая что восток есть восток, а запад есть запад? (аргументировать)

Киплинг был совершенно прав. не встретятся - в смысле не поймут друг друга. настолько разный менталитет и настолько разная система ценностей, что понимать друг друга возможным не представляется. другое дело, что можно и нужно договариваться и решать проблемы, представляющие взаимный интерес. но надо ещё иметь в виду, что россия - это не восток, и не запад. абсолютно во всех сферах жизни, и в менталитете тоже, присутствуют черты как востока, так и запада. это интересно, и открывает для россии колоссальные возможности. а киплинг был . и, хоть и прожил долгое время в индии и обожал эту страну, всё же до конца, естественно, индийцев не понимал. потому так и сказал, видимо.

Реформи 70-80-х pp. особливості економічного розвитку на відміну від китаю, де традиціоналізм і консерватизм перешкоджали прийняттю європейських нововведень, молодий імператор міцухіто рішуче вдався до творчого запозичення досвіду європи. японська цивілізація виявилася сприйнятливою для зовнішніх впливів. розвиток японії в останній третині xix ст. прискорився. реставрація влади імператора усуненням від іння державою тих великих землевласників, які чинили опір проведенню актуальних реформ. очолений імператором уряд спирався на підприємницькі кола і нових землевласників, які були пов'язані переважно з сільським господарством, торгівлею та лихварством. це обумовило характер реформ. важливу роль у послабленні впливу великих землевласників (князів) відіграла аграрна реформа, за якою частина землі відійшла до селян. унаслідок реформи селяни отримали в приватну власність ті ділянки землі, що їх вони обробляли. замість натурального податку було введено єдиний поземельний у розмірі 3% од вартості землі. та навіть такий незначний податок виявився непідсильним для селян, бо вартість землі в японії була дуже високою. для сплати податку доводилося продавати до 50% урожаю. зрештою, до 1890 р. 67% селян змушені були продати свої ділянки. і все ж реформа дала простір для розвитку товарного виробництва. не забарилась і військова реформа. армія комплектувалася на основі загальної військової повинності. було створено військові академії та інші навчальні заклади. офіцерський корпус комплектувався з самураїв. японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку. знищення князівств, введення префектур дозволило подолати роздробленість країни і консолідувати загальнонаціональний ринок (адміністративна реформа). реформи 70-80-х pp. вирвали японію з міжнародної ізоляції, долучили до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства і політичному розвиткові. слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств та арсеналів. острівна країна субсидіюванням заохочувала розвиток своєї промисловості, ві перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. у 80-90-х pp. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. утворилися великі фірми ("міцуї", "міцубісі", "ясуда", "асано"). підприємства часто передавалися до рук землевласників, вищих службовців. так складався тісний зв'язок імператорського двору, землевласників і підприємців. за рахунок держави було створено систему транспорту і зв'язку. а втім, у промисловості домінували дрібні підприємства. рівнем технічного розвитку японія значно поступалася європейським державам. зростання японської промисловості роки виробництво (у тис. т) вугілля чавуну сталі 1895 4773 25 1 1913 21 316 240 255 індустріальний розвиток відчутно змінив .соціальну структуру японського суспільства. формувався клас підприємців. у систему найманої праці втягувалася дедалі більша частина населення. переплетення інтересів імператорського двору, землевласників і промисловців, жорсткі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. зовнішньополітична експансія в японії набула чолового значення як національна стратегія модернізації суспільства.

потому что, германские императоры хотели представлять свои государства в виде преемников римской империи, что было даже зафиксировано в названии - священная римская империя ( не путать с римской империей) .   себя же они считали наследниками римских кесарей.   отсюда - и коронация в риме, и атрибуты власти, как например, трансформировавшаяся из золотого лаврового венка римских императоров, корона.  

для чего это было надо? - бывшие варвары, создав на обломках великой империи новые государства, таким образом придавали легитимность и политический авторитет своей власти.