Складіть історичний портрет к. ласка))прошу♥

Кирило розумовський народився у місті козельці на чернігівщині 29 березня 1728 року у родині простого козака.його старший брат олексій співав у царській капелі в петербурзі,де на нього звернула увагу цариця єлизавета петрівна.олексій   при цій нагоді вплинув на імператрицю щодо лібералізації російської політики в україні.найперше йшлося про відновлення гетьманату і часткової автономії козацьких земель на лівому березі дніпра.кандидатом на гетьманський уряд був визначений кирило розумовський. за протекцією свого брата кирило опинився на імператорському дворі у петербурзі у молодому віці.єлизавета відправила його в європу здобувати освіту,де він вчився в німеччині,франції та італії.після подорожі цариці в україну 1744 році,коли справа відновлення гетьманату була в принципі вирішена,розумовського відкликали з-за кордону,надали йому різні честі та привілеї,призначивши у вісімнадцятирічному віці президентом російської академії наук. тим часом з україни було виведено московські полки,у києві відроджено митрополію,ліквідовано малоросійську колегію.до петербурга виїхала депутація козацької старшини з клопотанням про відновлення гетьманства.невдовзі єлизавета видала такий указ до сенату і відправила свого представника в україну,щоб довершити цю справу.у березні 1750 року зібралася козацька рада у глухові,на якій одностайними голосами гетьманом було обрано к. розумовського.україна знову отримала ознаки своєї автономії.під юрисдикцію гетьмана було віддано київ і запорізьку січ.однак найважливіші справи-відносини з іноземними країнами,податкова,фінансова система і т.п.-залишилися під контролем імператорського двору,хоч україну перевели під іння міністрества закордонних справ. гетьман не був проникливим політиком і не дуже переймався тим,що старшина,серед якої виділявся генеральний  писар андрій безбородько,взяла в свої руки політичне іння гетьманщини.натомість в і розумовського немалу роль відігравали російські дворяни,зокрема граф теплов,який був вороже налаштований до української автономії.все ж навіть таке обмежене гетьманське правління було кращим суспільно-політичним устроєм,ніж повне .у другій половині 1750-х років було видно,що гетьманщина приречена.у цей час україну знову до відомства сенату,київ забрали з-під юрисдикції гетьмана.нова імператриця катерина 2,яка вступила нв престол в 1762 році,пішла стежкою петра 1 до ліквідації гетьманату. російський уряд на цей раз вирішив остаточно покінчитиз українською автономією.приводом до ліквідації гетьманату стали чутки у петербурзі,ніби старшина готує петицію до цариці про закріплення гетьманського уряду за династією кирила розумовського.це не катерині 2.вона викликала розумовського до столиці і змусила його "добровільно" зректися свого становища.у листопаді 1764 року вийшов указ про ліквідацію гетьманстваюрозумовський,як звичайно,не чинив опору-в українській історії він залишився єдиним гетьманом,який не брав участі у жлдному військовому поході.за свою покірність він був нагороджений маршальським титлом,маєтками на лівобережжі та великою пенсією.після такої розв*язки він виїхав за кордон,де який час подорожував по європейських країнах.останні роки він жив у петербурзі,москві,батурині і помер 15 січня 1803 року. 

Глава i. русь изначальная§ 1. индоевропейцы. корни славян .7 § 2. восточные славяне в viii - ix вв. .24 § 3. появление государства русь в поднепровье. первые князья .38 § 4. правление святослава .54 § 5. государство при владимире .61 глава ii. расцвет руси. xi - первая треть xii в.§ 6. правление ярослава мудрого .73 § 7. развитие феодальных отношений. русь, при ярославичах .82 § 8. русь при внуках ярослава мудрого. владимир мономах .95 глава iii. политическая раздробленность руси§ 9. политическая раздробленность руси § 10. культура руси x - начала xiii в. зарождение цивилизации .133 глава iv. борьба руси за независимость в xiii - начале xiv в.§ 11. монголо-татарское нашествие на русь § 12. натиск завоевателей на северо-западные границы руси. первые схватки с крестоносцами и литовцами .163 § 13. русь и золотая орда при александре невском. предпосылки возрождения руси 172 § 14. возвышение новых центров и начало собирания земель вокруг москвы .183 глава v. в борьбе за единство и независимость§ 15. эпоха куликовской битвы. по пути дмитрия донского .199 § 16. феодальная война на руси .218 § 17. иван iii - государь всея руси. русь между востоком и западом .225 § 18. хозяйство, власть и церковь в xv в. .2 § 19. культура и быт в xiv - xv вв. .256 глава vi. россия в xvi в.§ 20. приход к власти ивана iv. реформы 1550-х гг. .271 § 21. внешняя политика ивана iv .281 § 22. опричнина. последние годы грозного царя .294 § 23. новые явления в культуре .307 заключение основные даты .316

Основные территориальные приобретения второй половины xix в . россия сделала на северном кавказе, в средней азии и на дальнем востоке. замирение северного кавказа стало главным результатом длившейся почти полвека кавказской войны (1817—1864). пленение имама шамиля в 1859 г. и отказ адыгейских племен от сопротивления были ее последними актами. продвижение в среднюю азию стало возможным после присоединения к россии всего казахстана (50-е гг. xix в отсюда было развернуто военное давление на кокандское, бухарское и хивинское ханства. к середине 70-х гг. во вновь созданное туркестанское генерал-губернаторство с центром в ташкенте вошли территории коканд-ского ханства. хивинский хан уступил россии земли по правому берегу амударьи и, как и бухарский эмир, признал протекторат россии. в начале 80-х гг. завершилось подчинение туркменских племен, вошедших в состав закаспийской области. к 90-м гг. удалось договориться с , обеспокоенной успехами россии, о четком разграничении сфер влияния и территорий в средней азии. в частности, за россией оставался памир, а хива и бухара находились от нее в зависимости. на дальнем востоке россия получила от китая амурскую область (договор 1858 г. ) и уссурийский край (договор 1860 г.) . было заключено два договора с японией — в 1855 и 1875 гг. согласно договору 1875 г. россия получала остров сахалин, а япония — острова курильской гряды. освоение дальнего востока россией происходило довольно медленно. и стратегические выгоды от обладания огромным краем, имевшим непосредственный выход к тихому океану, власти начали осознавать лишь к концу 80-х — 90-м гг. строительство транссибирской железнодорожной магистрали свидетельствовало о намерениях россии укрепиться на дальнем востоке всерьез и навсегда. российская империя в xix в . была многонациональной и многоконфессиональной державой. ее и этнической основой являлся народ. россия была православной монархией, в которой православная церковь занимала ведущие позиции. показательно, что в документе, удостоверяющем личность человека, указывалась не его национальность, а вероисповедание. крупнейшими наряду с этносами были во второй половине xix в . украинцы, белорусы, поляки, татары, немцы, башкиры, финны, евреи и др. ; россияне исповедовали православие, ислам, католицизм, протестантизм, буддизм, иудаизм. успешная национальная политика являлась непременным условием стабильности и целостности страны. дать ее характеристику чрезвычайно сложно, приходится говорить, что она не была целостной и имела существенные особенности по регионам. кроме того, относительно либеральная национальная политика александра ii существенно отличалась от национальной политики александра iii, взявшего курс на русификацию. максимальной автономией в развитии национальной культуры, языка, обычаев пользовалась финляндия; в средней азии на языке велось лишь официальное делопроизводство, во всем остальном местное население придерживалось национальных традиций, обрядов, верований, языка. либеральной в целом была национальная политика в . гибкая политика проводилась в отношении народов поволжья, закавказья, алтая, якутии и др. : приобщая их к культуре, центральная власть вместе с тем вносила существенную лепту в формирование национальной интеллигенции, развитие письменности и языка, создание системы образования. на украине и в белоруссии национальная политика имела более жесткий характер. принимались распоряжения, запрещавшие печатать на украинском и языках учебную , гонениям подвергались представители национальной интеллигенции, нередко обвинявшейся в сепаратизме и национальном эгоизме. похожей была ситуация в польше, где русификация признавалась одной из целей национальной политики.