Расположите события в хронологическом порядке. а) завоевание римом галлии б) свержение царской власти в риме в) взятие рима вандалами г) восстание спартака

1) свержение царской власти 510 год до н.э.2) завоевание римом галии около 220 до н.э3) восстание спартака:   73 — 71 гг. до н. э.4) взятие рима вандалами  2—16 июня 455 года

Солон (Σόλων, між 640 і 635-близько 559 до н. е.) - афінський політичний діяч і соціальний реформатор, поет, один з «семи мудреців» Стародавньої Греції.

Будучи обраним в 594-593 рр. до н. е. архонтом і айсимнетом, Солон провів ряд реформ.

Перш за все Солон скасував жорстокі закони Дракона, за винятком тих, які стосувалися вбивств.

Найважливіша з реформ полягала в тому, що Солон ліквідував боргове рабство і наказав зняти всі боргові стовпи, які встановлювалися раніше на землі боржника. Селян, проданих за борги в рабство за кордон, він велів розшукати і викупити за державний рахунок.

Солон справив перетворення державного ладу. До реформ вся влада в Афінах належала евпатридам, народ не брав участі в управлінні державою. Солон залучив до управління державою не тільки евпатридів, а й багатих людей простого походження. Він розділив усіх громадян на 4 розряди залежно від їх майнового стану. Цей поділ впливав на службу у війську і на можливість займати державні посади: громадяни перших трьох розрядів могли займати вищі посади, найбідніші ж громадяни мали право брати участь тільки в народних зборах і в судах.

Вищою законодавчою владою в Афінах стало народні збори. Для попереднього обговорення законів була створена особлива Рада чотирьохсот. Народ же стверджував або відкидав запропоновані йому проекти законів. Від народних зборів залежало також обрання вищих посадових осіб. Охорона законів за їх виконанням доручалися ареопагу.

Суд при солоні став складатися з усіх громадян. Будь-який громадянин міг сам або через посередника переслідувати кривдника по суду.

Солон здійснив уніфікацію мір і ваг, провів реформу афінського календаря.

Закони Солона повинні були діяти протягом ста років. Вони були написані на спеціальних дошках, виставлених для загального огляду на міській площі.

Реформи Солона заклали основи афінської рабовласницької демократії.

Походив з дрібної української шляхти. Подільський, згодом Вінницький полковник. Проявив себе як мужній, винахідливий, гарячий, запальний козак,  Залишився жити на Правобережній Україні. Пізніше рішуче виступав проти політики гетьманів І.Виговського і Ю.Хмельницького, критикував короля Яна Казимира. У 1662 році був заарештований за наказом короля, сидів у в’язниці. Повинен був очолити похід реєстровців проти Росії, але відмовився. Страчений поляками у 1664 році.

Мартин Небаба

З міщанського роду, кошовий отаман, згодом чернігівський полковник. Вперше проявив себе як герой у битві під Пилявцями, згодом під Збаражем і Зборовим. Брав участь у визволенні від поляків білоруських земель. З 1649 року – наказний гетьман лівобережних полків. У 1651 році керував обороною Чернігово-Сіверщини від нападу військ литовського князя Януша Радзивілла. Загинув у 1651 році бою з переважаючими силами ворога під Ріпками поблизу Лоєва (тепер Білорусь).  

Іван Золотаренко

Син міщанина, полковник ніжинський і корсунський, один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького. Його сестра Анна – третя дружина Хмельницького. Хоробро бився під Берестечком у 1651 році. Неодноразово очолював посольства в Москву під час війни. У 1654 році став наказним гетьманом, визволяв землі Білорусії від поляків. Разом з російськими військами брав Смоленськ, Мінськ, Вільно, Гомель. Великий ненависник поляків, «вони дрижали від одного його імені», писав історик В.Ключевський. Його героїзм і майстерність високо цінував цар. Загинув в бою у 1655 році. Його брат В.Золотаренко – ніжинський полковник.

Данило Нечай

Герой багатьох народних пісень, походив з шляхетської родини. Брав участь у народних повстаннях. Брацлавський полковник. Мав гордий, незалежний характерХоробро воював проти поляків під Пилявцями, Замостям, Зборовим . Особливо відзначився в боях під Красним, проти Маріана Калиновського. Під час бою мав декілька поранень, проявив виняткову хоробрість, за що заслужив повагу навіть серед поляків. Помер від ран у 1651 році.

Михайло-Станіслав Кричевський

Київський полковник з української покатоличеної родини. Був реєстровим козаком, хоробро бився з татарами, турками. Сприяв визволенню Хмельницького з тюрми, поручився за нього. В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, прийнявши православне віросповідання та ім ́я Михайло (доти він був Станіславом). Командував 30-тисячним козацьким військом, якому гетьман доручив відбити польський похід 1649 року на Україну. Загинув у битві під Лоєвом у 1649 році.

Станіслав Морозенко

З галицького польсько-українського роду Морозовицьких. Здобув блискучу освіту(Падуанський університет). Полковник реєстрового козацького війська. У 1648 році підтримав Б. Хмельницького, корсунський полковник. Організатор повстання та боїв на Поділлі, брав участь в битві під Пилявцями. З 1649 року очолював козацьку кінноту. Хоробро воював в битві під Збаражем 1649 року, де загинув у бою. Герой історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче», в якій відображено його подвиги в боротьбі проти татар, мужність і героїчну смерть.  

Остап Гоголь

Остап(Євстафій) Гоголь – один з предків письменника Миколи Гоголя. Народився на Поділлі в селі Гоголі в українській шляхетській родині. Напередодні 1648 року Остап Гоголь був ротмістром «панцерних» козаків в польському війську під командуванням С.Калиновського, яке дислокувалось в Умані. Однак із початком бойових дій Гоголь разом з підлеглим відділом важкої кавалерії перейшов на бік українських козаків.Брав участь у битві під Батогом, згодом – у визволенні Поділля, де організував селянське повстання(став подільським полковником). О.Гоголь спочатку підтримував ідею союзу з Росією, але згодом став ініціатором автономії Гетьманщини в складі Речі Посполитої, підтримав І.Виговського. Пізніше жив на Правобережжі, отримав від короля м.Вільховець за хоробрі дії проти турок, а після падіння гетьмана Дорошенка деякий час був наказним гетьманом. Помер 1679 року.

Максим Кривоніс.

Черкаський полковник, «гроза ляхів, татар і турок», герой Визвольної війни, оспіваний в народних піснях. Помер 1648 року від чуми під час облоги Замостя (версія: загинув в бою).

Іван Богун.