От этих мастерских исходил отвратитель- ный запах. хотя мастерские и располагались около берега моря, этот запах доходил до жилых кварталов. товар, производимый в них, считался предметом роскоши. как вы думаете, что это за товар?

Производство же пурпура оставалось каторжным трудом. ныряльщики, рискуя жизнью, собирали раковины на морском дне. а какой тяжелый, удушливый смрад стоял в мастерских! античные авторы не раз жаловались на надоедливое зловоние, исходившее от мастерских, где ткани красили в пурпур. «многочисленные красильные заведения делают город неприятным для жизни в нем», — сетовал страбон. из-за отвратительного запаха приходилось красить ткани на улице. красильни располагались неподалеку от берега моря, в стороне от жилых кварталов.

Из кожи акул  (шагрени)  делали шкатулки для драгоценностей, футляры для столового серебра  и часов, рамки для фотографий, переплет для самых дорогих книг. а в древности делали ожерелья из  акульих зубов и позвонков.

михайло грушевський. 

як історик м. грушевський прагнув з'ясувати питання ролі держави в історичному плані. тут значення мало, чи держава відповідала чи не відповідала потребам народу. саме у цій сфері м. грушевський шукав ілюстрації своїм . першим чинником стала руська держава з центром у києві, а згодом зі своїм продовженням у гали­чі xii—xiv ст. важливо було довести, що київська дер­жава виникла на своєму рідному ґрунті і не була прине­сена варягами. цій меті учений присвятив розділ аналізу норманської теорії походження київської держави.

і хоч спіткала сумна доля київську .русь і галицько-волинську державу, все ж український народ і кращі його сини поривалися до соціального й національного визволен­ня, до творення української державності. учений пока­зав дві наступні спроби державотворення.

у наукових працях м. грушевського «народ» і «дер­жава» нерозривно поєднані з «героєм в історії». щоправ­да, м. грушевський виставляв на перший план народ, а не особу. за його словами, свою книгу про богдана хмельни­цького він хотів би присвятити не йому — вождеві, а творчим стражданням українських мас, усім, хто болів тілом. і духом, напружував сили фізичні й інтелектуальні, лив свою кров і бився в тенетах ситуації, перетворюючи це велике потрясіння, викликане «героєм богданом» і його компанією, в динаміку життя цілої україни.

«герої в історії» з'являються і виростають не самі із себе, у відриві від конкретно-історичних умов, без враху­вання, стану, вимог і потреб самого народу, у якого слід шукати підтримки. як зазначає о. пріцак, концепція «ге­роїв в історії» м. грушевського виходить із твердження: «люди, а в тім історичні постаті є продуктом епохи і се­редовища». у такому ключі учений в основному й роз­глядав історичні постаті. але м. грушевський був далекий від того, щоб трактувати історичних діячів як просте, механічне, автоматичне породження епохи і середовища, бо «герой в історії» діє, отже, виявляються його розум, воля, сила, а це вже суб'єкт, а не просто і тільки об'єкт історії. на цій основі і стає можливим оцінювати роль, значення «героя в історії» у світлі вимог та потреб народу. 

Золотая орда ежемесячно собирала дань с руси, что способствовало заторможенному её  развитию. совершая набеги на деревни орда пугала и грабила  народ, демонстрируя свою мощь перед русью (как правило набеги совершались за неимение средств или неповиновению ). в результате на руси встал вопрос о искоренения монгольского гнёта, что в дальнейшем было воплощено в реальность. многие сельскохозяйственные территории потерпели урон от набегов, разорение крестьян (и не только),а так же снижение авторитета правителей промышляла золотая орда в этот период времени.