Напишите эссе, , на тему " неистовая страсть к знанию, ученое подвижничество составляли родовой признак гуманистов"

Древнегреческое слово "катарсис" означает очищение. а то, что очищается - преображается. значит, можно говорить о чуде в самых различных степенях его проявления, вплоть до огненного великолепия, когда метод катарсиса применяется. катарсис, если призвать на образ, - это анти-харон, перевозящий умерших на берега жизни и не берущий за свои великие услуги ни единого обола. садись любой желающий в его лодку и ему переплыть смертные реки песней своей души! когда-то, во времена древних греков, катарсис успешно применялся в театральном искусстве. не зная усталости, на театральных подмостках происходили чудеса преображения внутреннего облика человека. потом катарсис вышел из моды, стал ненужным. уже во времена сократа в театре господствовал метод комедии, и чаша яда, выпитая этим великим философом, явилась достойным ответом той клевете, которую обрушили на него театральные подмостки родной греции. с гибелью греческой цивилизации погибло многое из достижений ее великой культуры, но только не катарсис. сам христос-спаситель вернул его миру, явив чудо преображения на высокой горе и чудо воскресения из мертвых. метод катарсиса был успешно перенесен им из сферы душевной в сферу духовную, явив доказательство поистине безграничных возможностей этого метода. и если закат христианской цивилизации сегодня очевиден каждому здравомыслящему человеку, то произойдет он исключительно по причине забвения универсального творческого метода катарсиса, преобразителя духа и души. похоже, что сам процесс смены цивилизаций на нашей планете только для того и существует, чтобы человечеству, склонному к отставанию от общей программы развития вселенной, выучить надлежащий урок. когда человечество поймет, что катарсис есть птица феникс, посланная ему для спасения самим отцом небесным, оно полюбит эту могучую птицу и вознесется в сердце отца.

Лжедмитрий 1 года жизни: 1582-1606 по самой распространенной версии лжедмитрий 1- это беглый дьякон чудова монастыря григорий отрепьев. в 1602 году объявился в польше как истинный наследник престола. обещал после воцарения польскому правительству северную и смоленскую земли. он стремился проводить самостоятельную внутреннюю и внешнюю политику, увеличил налоги с феодалов денежными и земельными , допустил засилье поляков в россии. основными итогами его деятельности были: 1) денежные и земельные конфискации у монастырей 2) разруха и беспорядки в россии 3) хозяйственный упадок 4) лжедмитрий оттолкнул от себя духовенство и боярство 5) не выполнил обещаний, данные польскому королю

Объяснение:

Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місцеві поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місцевих можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі українських земель: почалося масове великими князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних територій землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на середину 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських господарств, понад 100 родин магнатів. На той час у селянському господарстві важливою господарською одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні господарства, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польським і великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї половини 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військову службу та відбувати повинності на користь держави в цілому і тих чи інших можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукраїнських землях (переважна частина цих земель з кінця 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польської шляхти).