Развлечение европейцев в 16-17 веках

На протяжении xvi - первой половины xvii в. численность населения европы постоянно росла. прежде всего это касается xvi века, в течение которого население европейских стран увеличилось с 69 млн до 95-100 млн человек. средняя плотность населения в европе увеличилась до 30-35 человек на 1 кв. км, что составляло примерно треть от современного уровня. рост численности населения было особенно заметным после ужасных времен эпидемии чумы ("черной смерти"), которая опустошила европу в xiv в. в первой половине xvii в. темпы роста уменьшились, и в середине века населения европейских стран составляло 110-115 млн человек. причины увеличения численности населения состояли в росте рождаемости, улучшении условий жизни, изменениях в рационе питания европейцев. средняя продолжительность жизни человека составляла 30-35 лет, что не исключало наличия людей, достигали преклонного возраста. большинство мужчин умирала в возрасте 40-60, женщин - 20-40 лет. прежнему большой оставалась смертность новорожденных: только половина из них достигала десятилетнего возраста. связано это было с отсутствием медицинской во время родов, пренебрежением элементарных правил гигиены. больниц в современном понимании просто не существовало, были лишь приюты для неизлечимо больных, калек и престарелых. ужасные санитарные условия, особенно в городах, способствовали распространению болезней и эпидемий. в xvi - первой половине xvii в. отдельные районы европы неоднократно поражала эпидемия чумы. под время вспышки чумы в 1629-1631 гг, охватившего почти все средиземноморье, умерло более половины городского населения. земли чума опустошала в 1624-1630, 1634-1639 гг и в конце тридцатилетней войны. потери населения в этих странах составляли 60-75%. значительными были людские потери также от эпидемий оспы, холеры, тифа. население европы не только от эпидемий, но и от голода в неурожайные годы, , военных опустошения. особенно ощутимыми были потери от войн, связанные с началом использования огнестрельного оружия и массовым убийством мирного населения, стало обычной практикой ведения военных действий. во время восстания в нидерландах против испанского господства герцог альба, возглавлявший карательную экспедицию, извещал короля филиппа vi: "если я захвачу алькмаар, то ни существо не останется живой. каждую горло будет перерезано ножом ". огромными были потери во время гражданских войн во франции и первой общеевропейской тридцатилетней войны. по приблизительным подсчетам, только в xvii в. европа потеряла в войнах 3 млн человек. эпидемии, голод и войны были главными факторами, которые ограничивали рост населения, влияли на движение народонаселения и повседневная жизнь человека в xvi - первой половине xvii в.

Перший хрестовий похід. У 1095 р. на церковному соборі у Клермоні (Франція) папа Урбан ІІ закликав усіх королів, сеньйорів, рицарів і простих людей взятися за зброю, щоб відвоювати гріб господній від "невірних". Він обіцяв " ння душ" і матеріальні блага. Цей заклик знайшов широкий відгук. Багато з тих, хто слухав промову Урбана ІІ відразу вирішили взяти участь у поході і нашили на одяг хрести (тому їх і назвали хрестоносцями).

Хрестоносці були поставлені під опіку церкви: їм прощалися борги і забезпечували охорону залишеного майна.

Першими зібралися у похід селяни і біднота з Франції і Західної Німеччини. Ними керував монах Петро Пустельник з Ам'єна разом із збіднілим рицарем Вальтером Голяком. Селяни за безцінь продавали майно, купували все потрібне для походу. Нерідко йшли усією сім'єю, з малими дітьми. По дорозі до них приєднувались різні декласовані елементи і розбійники.

Фрідріх II справляв на сучасників незвичне враження, через що його називали «Диво світу». Після смерті імператора поширилася легенда, начебто він не помер, а лише тимчасово зник. Люди вірили, що колись правитель повернеться і встановить царство загального миру. Насправді ж після смерті останнього з могутніх Штауфенів загинула і його держава. У Німеччині та Італії посилилася роздробленість. Сицилія вступила у смугу занепаду. Усі нащадки Фрідріха II загинули, намагаючись утримати чи повернути його володіння. До кінця середньовіччя жоден з німецьких імператорів не мав такої сили, впливу й авторитету, як видатні правителі династії Штауфенів.

Роздробленість країни викликала занепокоєння в частини німецького суспільства. Бюргерство виступало за проведення реформ: заборону феодальних війн, установлення контролю міст над свавіллям князів, уведення єдиного судочинства та єдиних грошової і митної систем. Виконання цих вимог могло б вивести Священну Римську імперію на шлях централізації. Проте в реальному житті в Німеччині на схилку середньовіччя зберігалася роздробленість.

Объяснение: