Почему именно убийство франца фординанда стало поводом для начала первой мировой войне?

Убийство эрцгерцога франца фердинанда, безусловно, послужило поводом для начала первой мировой войны. если  бы это было причиной, то  проблему можно было  бы решить достаточно легко. и, в  общем-то, инцидент можно было  бы исчерпать. отлично знают, что австрия консультировалась с  германией, и  германия считала, что война может начаться сейчас или не  начаться никогда. именно поэтому военные программы, в  том числе и  программа россии, шли вперед. и  план быстрого разгрома французской армии на  западном фронте с  последующей переброской войск на  восточный фронт и  разгромом россии не  удался по  целому ряду технических причин. следовательно, германия и  австрия были крайне заинтересованы в  том, чтобы начать войну как можно скорее. а  что касается того, как действовал гаврило принцип, он  действовал от  имени сербских националистов. то  есть, представлял тех людей, которые считали, что все славянские земли должны быть объединены. действительно было движение тогда довольно мощное, поэтому вполне возможно, что принцип действовал совершенно искреннее, а  не  был двойным агентом.

Объяснение:

Королевство Англия — государство, известное своими реформаторскими тенденциями. Ещё в XIV веке Библия была переведена на английский язык Джоном Уиклифом, а его последователи — лолларды — скрытно продолжали существовать на острове и вести свою проповедь.

В 1525 году Уильям Тиндейл напечатал свой перевод Нового Завета, что позволило многим желающим ознакомиться с текстом Библии[1]. Однако решающую роль в Реформации в Англии предстояло сыграть другому человеку. Реформацию в Англии можно в полном смысле назвать «Реформацией сверху», так как во главе её стал английский король Генрих VIII.

Для розвитку демократії важливим є виконання людьми багатьох суспільних функцій, пов’язаних з їхнім статусом громадянина. Проте інститути демократії лише відкривають нам дорогу до успіху, не усуваючи ризику невдач. Демократія є певним викликом, адже втілення в суспільне життя демократичних цінностей залежить виключно від громадян. Однією з основних ознак демократії є участь громадян в управлінні країною.

Участь у керуванні країною не лише право, а й обов’язок. Воно може виявлятися в різних формах: наприклад, у висуванні своєї кандидатури на виборах, у голосуванні, поінформованості про політичне життя країни, обговоренні проблем, що хвилюють суспільство, відвідуванні зборів і мітингів, роботі в недержавних добровільних організаціях, сплаті податків і навіть у вираженні протесту. Така участь громадян в управлінні сприяє зміцненню демократичного суспільства.

Ідея громадянства бере свій початок із давньогрецького поліса, у якому людина брала участь у житті міста-держави, усвідомлювала себе вільною людиною та членом громади, мала почуття громадянського обов’язку. Осмислюючи поняття «громадянин», Аристотель зазначав, що громадянами треба вважати тих, хто бере участь у суді й народних зборах. Тобто від самого початку громадянство означає не лише міру залученості людей до справ спільноти, а й певні їхні права в межах цієї спільноти та відповідальність за стан цієї спільноти.

Нині громадянство передбачає:

1) належність особи до якоїсь держави, суспільства, нації;

2) підпорядкованість законам держави і наявність обов’язків перед державою;

3) пошанування цінностей громадянського суспільства;

4) громадянську самоідентифікацію;

Отже, з юридичного боку громадянство — це формально закріплений правовий зв’язок між громадянином і державою, вибудуваний на основі взаємних прав та обов’язків. Демократичним громадянином виступає особа, яка здатна користуватися наданими їй правами та виконувати свої обов’язки перед демократичною державою.