Почему после смерти карла великого распалось его государство ?

Эх  вы в учебнике все же написано ! но ! наследники  карла  великого воевали друг с другом. в 843г.три внука карла вел. заключили в городевердене  на  разделение империи на три части.но позднее на каждойиз частейбывшей империиобразовались большие сомост. королевства франция германия италия.каждое из них распалосьна крупные владения а те в свою очередь раздробились на множевство мелких. так и наступило феодальная раздробленность 

переворот в поземельных отношениях.  в viii в. во франкском обществе шел интенсивный процесс складывания феодальных отношений. он начался еще в предыдущие столетия вследствие роста крупного землевладения и разорения свободных крестьян-общинников. в результате непрекращающихся междоусобных и внешних войн и тяжелых поборов крестьяне нищали и попадали в зависимость от монастырей, епископов и светских феодалов, которые посредством вымогательств, а нередко и прямого насилия завладевали их . оказавшись в поземельной зависимости, крестьяне вынуждены были нести в пользу своих господ феодальные повинности.

так складывались две противоположные социальные группы — крупные землевладельцы и зависимые крестьяне, лишенные земельной собственности и подвергавшиеся феодальной эксплуатации. крупными земельными собственниками являлись галло-римская знать и прелаты церкви, а также разбогатевшие франкские магнаты. их состав постоянно пополнялся за счет служилой знати, получавшей королевские земельные и захватывавшей крестьянские аллоды. зависимое население состояло из потомков галло-римских рабов и колонов, а также, из германских рабов и литов. в его состав вливались потерявшие собственность и свободу крестьяне-общинники германского происхождения.

однако франкское общество в это время еще не разделилось на два враждебных класса. сохранялся значительный слой среднихх и мелких аллодистов мелковотчинного и крестьянского типа. их размывание в ходе аграрного переворота к окончательному оформлению классовой структуры феодального общества на территории франкской империи.

военная реформа карла мартелла. бенефиции.  после смерти пипина геристальского в стране возобновились смуты. однако его преемнику-карлу мартеллу (715—741) удалось подавить выступления австразийской знати и укрепить свою единоличную власть.

ответ: держжи

Объяснение: У 1241 році частина галицьких бояр на чолі з лідером про-угорської партії Владиславом Кормильчичем, користуючись з ослаблення Галицько-Волинського князівства після монгольської навали, виступили проти галицького князя Данила I. Вони намагалися посадити на престол у Галичі Ростислава Михайловича, далекого родича галицьких Ростиславичів, племінника Данила Романовича.

У 1245 році Ростислав звернувся по до до угорського короля Бели IV, свого зятя, і краківського князя Болеслава V Сором'язливого, дружиною якого була донька Бели IV, як і дружиною Ростислава. Угорщина віддавна мала претензії на Галичину, а поляки ворогували з Данилом і його батьком Романом, тому обидві сторони охоче надали свої війська. Заручившись підтримкою іноземців і галицької боярської опозиції, Ростислав вдерся в Галичину і підійшов до міста Ярослава.

Місто мало велику залогу і добрі укріплення, тому Ростислав відступив від нього і захопив за до польських лицарів Флоріана Войцеховича сусідній Перемишль. Зібравши тамтешніх жителів і зброю, він повернувся до Ярослава, обложив його і спорудив неподалік приставні форти. Коли Ростислав готував каменеметну артилерію для взяття міста, залога виступила з нього і дала бій перед стінами. Проте вилазка була невдалою — городяни зазнали поразки і повтікали за мури. Це додало впевненості Ростиславу у своїй майбутній перемозі над Романовичами. Літописець так передає його слова: «Якби я навідав де Данила й Василька — поїхав би на них. Навіть би з десятком воїв я поїхав би на них»[1]. Князь настільки розслабився, що влаштував лицарський турнір перед містом. Він особисто взяв участь у іграх і навіть вивихнув плече.

Тим часом Данило і Василько дізналися про прихід Ростислава з угорсько-польською армією в Галичину. Вони негайно почали збирати народне ополчення воїв та вислали послів до своїх союзників — мазовецького князя Конрада I і литовського князя Міндовґа I по до . Проте, за браком часу Романовичі вирушили з Волині на ворога самостійно, у супроводі лише половецьких загонів. В авангарді виступив двірський Андрій. Він мусив розвідати стан противника і повідомити жителям Ярослава, що їх незабаром буде врятовано.

Коли війська Данила і Василька перейшли річку Сян, Ростислав отримав повідомлення про їх наближення. Він вивів проти них свої війська з «русі, угрів і ляхів», а біля міста залишив заслон з піхоти, щоб городяни не приєдналися до противника і не понищили обложну артилерію.