1.древними обитателями равнины были: а) славяне; б) чудь, весь, финно-угорские племена; в) нет сведений; г) 2.в эпоху раздробленности в киеве фактическая власть была: а) у князя и бояр; б) у дружины; в) в руках народного веча; г) непрочной и переходила из рук в руки 3.«вечу и колоколу в отчине нашей новгороде не бытии. посаднику не бытии. а государство нам свое держати…» - так сформулировал в xy веке свои требования: а) александр невский; б) иван iii; в) иван грозный; г) дмитрий донской

1в 2 а 3 б, іформація достовірна

Термін для означення низки історичних українських земель, а саме: Буковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся.

У контексті історії України XX ст. найчастіше вживається для означення територій, приєднаних до Радянського Союзу і включених до складу УРСР на початку Другої світової війни та після її закінчення, а також суміжних з ними територій. У різні часи під даний термін підпадали різні частини українських етнічних земель.

Більшість з цих територій входили до складу Галицько-Волинського королівства. По занепаді останнього Південно-Західна Україна (Галичина та Західне Поділля) відійшла до Польського королівства, Закарпаття — до Угорського королівства, Буковина та Покуття — до Молдавського князівства, а Північно-Західна Україна — Волинь — разом зі Східним Поділлям та Центральною Україною до Великого Князівства Литовського, Руського і Жмудського. Після Люблінської Унії всі ці землі увійшли до складу Речі Посполитої. В період національно-визвольного руху українців, відомого як Хмельниччина, та втрати Польським королівством влади над центральними етнічними українськими землями, територія сучасних західних областей за Зборівським договором, залишилася в складі Польської корони, де на українських етнічних землях продовжували існувати Подільське, Руське, Волинське та Белзьке воєводства. Закарпаття продовжувало залишатися в складі Угорського королівства. Під владу Гетьмана Війська Запорозького відійшли лише території сучасних Вінниччини, Житомирщини та північно-східної околиці сучасної Рівненщини. Після останнього поділу Речі Посполитої у 1795 р. ці території були розділені між Австро-Угорщиною (Закарпаття, Галичина з частиною Західного Поділля та Буковина) та Російською імперією (більша частина Поділля та Волинь з Поліссям). У першій половині XX століття частина з них входили у Західноукраїнську Народну Республіку, а також у т. зв. міжвоєнну Польщу (за винятком території сучасної Хмельницької області), Румунію (не враховується Ізмаїльська область) та

Монашеский  орден сообщество монашествующих,члены  которого общий устав монастыря и  приносят торжественные  обеты.   с 1096 - 1204 гг происходил крестоносное движение в западной европе. за освобождение гроба господнего. вследствие походов в палестине образовались государства хрестоносцев. такие как антиохия, ерусалимское королевство. тогда возникла потребность защищать эти образованные государства от местного населения(арабов). для этого были созданы такие ордена как тевтонцы,тамплиеры,госпитальеры