Укаких народов древнего мира встречается сказание о всемирном потопе

Ренуар), яка будувалася головним чином на матеріалі романізованих областей Європи, вважала середньовічні міста та їх установи прямим продовженням пізніх античних міст. Історики, що спиралися в основному на матеріал Північної, Західної, Центральної Європи (в першу чергу німецькі і англійські), бачили витоки середньовічних міст в явищах нового, феодального суспільства, перш за все правових та інституційних. Згідно з «вотчинної» теорії (Ейхгорн, Нич), місто і його інститути розвивалися з феодальної вотчини, її управління та права. «Маркова» теорія (Маурер, Гірке, Белов) виводила міські установи і право з ладу вільної сільської громади — марки. «Бургова» теорія (Кейтген, Метланд) вбачала центри міста у фортеці - бурзі і бурговому праві. «Ринкова» теорія (Зом, Шредер, Шульте) виводила міське право з ринкового права, що діяло в місцях, де велася торгівля.

Отношения между сеньорами и вассалами не были всюду одинаковыми. Так, в Англии все феодалы, от простых рыцарей до герцогов, обязаны были в какой-то мере подчиняться королю. Во Франции же действовало правило: «Вассал моего вассала - не мой вассал» . В идеале вассалы верно служили сеньору, который щедро их награждал. Но бывали и несправедливые сеньоры, неверные вассалы, кровавые усобицы между ними. К тому же часто вассал получал феоды от разных сеньоров. В таких случаях было трудно понять, кому вассал должен служить в первую очередь. Вассалы в конфликтах с сеньорами часто брали верх, ведь многие из них были богаче своих сеньоров и к тому же нередко действовали против сеньора совместно.