Почему 18 столетие называют веком императриц? ​

ответ:

потому что российской империей правили женщины(императрицы). это даже дало повод называть xviii столетие «веком императриц».

Оводом к обострению -турецких отношений послужили события в польше. внешняя политика российской империи с 1760-х годов, под влиянием никиты панина, имела своей целью создание «северного аккорда» — союза северных государств (россии, пруссии, дании, швеции и польши) при поддержке в противовес европейской гегемонии франции и австрии [6]. в конце сентября 1763 года в польше умер король август iii и начались обычные раздоры партий. в выборы короля вмешалась россия, и в 1764 году был избран её кандидат — станислав понятовский. борьба партий продолжалась и после избрания короля. россия совместно с пруссией [7] снова выдвинула вопрос о диссидентах, войска были введены в польшу, и посланник в варшаве князь репнин настолько энергично защищал интересы своего правительства и диссидентов, что на каждом шагу допускал противозаконные поступки, дошедшие, в конце концов, до ареста более видных и влиятельных членов сейма. для противодействия влиянию в 1768 году была образована конфедерация, при поддержке католических держав — франции и австрии — вступившая в неудачную борьбу с и польскими правительственными войсками. оказавшись в затруднительном положении, конфедераты обратились за к порте. были собраны драгоценности для подкупа влиятельных лиц в константинополе. французское правительство деятельно поддерживало ходатайство поляков и употребляло всевозможные меры, чтобы поссорить турцию с россией. долгое время эта политика не давала результатов. посол в турции а. м. обресков заверил султана, что войска будут выведены из польши в феврале 1768 года [8]. французское правительство было недовольно деятельностью своего посла верженя и отправило ему в сен-при, а затем и особого агента толея. последний уговорил конфедератов уступить волынь и подолию турции в том случае, если она окажет конфедератам. это предложение изменило позицию турции.

Данило вів боротьбу з боярською олігархією та її ставлениками, прагнуть не допустити зміцнення великокнязівської влади й поширення її на всі галицько-волинське князівство. спирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів і городян, зацікавлених у зміцненні княжої влади. данило реформував військо, зумів придушити боярські заколоти, один з яких міг закінчитися для князя смертю, але його вірний воєвода іван михалковича (михайлович) зумів викрити змову і схопити 28 осіб, більшість з яких пізніше було прощено. кілька разів проти данила вставали владні бояри володислав, судислав, доброслав, привласнив коломийські соляні копальні, і судич. незважаючи на те, що монголо-татарське іго було встановлено і в південно-західній русі, в ній воно носило більш м'які форми, ніж у північно-східній: галицько-волинські князі, хоч і платили данину і брали участь у походах золотої орди, але не відвідували її (після поїздки данила в 1245 році) і передавали владу в своїх володіннях за власним порядком. виділення величезних володінь васильку романовичу (в доповнення до володимира потім луцька, пересопниці, белза, бересті) не призвело ні до одного конфлікту між братами, у тому числі тоді, коли данило був змушений повертатися на волинь після невдач у боротьбі за галич (на противагу ситуації при їх батька і дядька в 1188 році). данило та його сини не опиралися передачі волині спадкоємцям волошки (за винятком інциденту в 1288 році, коли юрій львович зайняв берестя «своїм молодим розумом», а потім змушений був залишити його «з великим соромом»), але й василько, в свою чергу, не перешкоджав передачі луцька в годування михайлу чернігівському в 1240 році і не згадав по смерті данила про своєму старовинному право на галич і погодився на його спадкування левом даниловичем, що правили спільно з братами шварном і мстиславом (до 1269 року). заснувавши в 1230-х роках місто данилов в якості своєї резиденції, данило в 1245 році все-таки вирішив зробити своєю резиденцією (т. зв. улюбленим містом) знову влаштований ним місто холм, про оздобленні якого дуже дбав (за однією з версій, переніс в нього столицю князівства з галича). данило помер у 1264 році й був похований у холмі. літописець, оплакуючи його смерть, називає його «другим по соломоні». літописи налічують 70 міст в тому числі львів у честь свого сина лева галицького,луцьк,данилів,холм(столицю галицько-волинського князівства,і де він був похований)дорогочин установите приложение на смартфон и работайте офлайн+установить переводчик  ru  мобильная версияновости сервисаразработчикампользовательское соглашениео сервисеобратная связь