Какие преобразования сделал пётр 1ый.

Реформы петра i  — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в россии петра i. всю государственную деятельность петра i условно можно разделить на два периода: 1696—1715 и 1715—1725годы. особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением  северной войны. реформы были нацелены прежде всего на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными. ряд , указывали, что реформы петра i не являлись чем-то принципиально новым, а были лишь продолжением тех преобразований, которые осуществлялись в течение xvii  в. другие , напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра. , проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю). другая группа , наоборот, пишет о большой личной роли петра i в проведении тех или иных реформ.

Більшість тогочасного населення русі мешкала в неукріпле-них поселеннях, які називали так, як і сьогодні, - селами. у давньому селі було півтора-два десятки жител, споруджених з дерева. житла русичі заглиблювали в землю на 30 - 80 см, іноді й більше, тому їх називають напівземлянками. у таких спорудах було затишно, вони швидше нагрівалися й довше тримали взимку тепло, а влітку - зберігали прохолоду. у хаті в кутку була піч з глини або каменю, яку топили «по-чорному», тобто так, що дим виходив крізь двері чи невелике вікно, чи просто крізь солом'яний дах.селяни вирощували ячмінь, овес, згодом жито та пшеницю. з городини знали ріпу, капусту, редьку, огірки, буряк, моркву, горох, цибулю й часник. у садках росли вишні, сливи, яблуні. з тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. помічниками в господарствах були воли та коні. живучи поміж лісів, у краю річок та озер, русичі не нехтували тисячолітнім мисливським і досвідом. знали бортництво. полювання та бортництво давало змогу отримувати не лише додаткові харчі, а й хутро, мед і віск - чи не найцінніші товари, які русичі збували сусіднім .доберіть кілька іменників, прикметників, дієслів, які б розкривали зміст прочитаного.заможні міщани - бояри та дружинники - носили дороге вбрання, пошите із заморських тканин, хутра й шкіри, оздоблене коштовностями. за верхній одяг і чоловіків, і жінок правив плащ. плащі накидали на плечі й засті на правому плечі застібкою-фібулою. найбагатшими й найрозкішніше оздобленими, звичайно, були князівські плащі. їх шили з дорогих кольорових вовняних тканин. краї таких плащів обшивали золототканими стрічками, смугами з дорогого хутра, а поли -золотою вишивкою, нашивними орнаментованими бляшками із золота та срібла.князівський костюм складався, окрім плаща, з довгої верхньої сорочки з дорогих тканин, штанів та чобіт з гарно вичиненої та фарбованої (здебільшого в червоний чи зелений колір) шкіри. доповнювала вбрання шапка з хутряною опушкою, діадема та барма - комір-наплічник з коштовностей. обов'язковим елементом давньоруських костюмів була сорочка. у сорочки вдягалися і селяни, і князі. княгині, боярині та багаті городянки поверх сорочок носили також довгий верхній одяг тунікоподібного крою з ширшими, ніж у сорочок, рукавами. жіноче вбрання доповнювали пояси. заможні жінки любили прикраси - золоті й срібні ланцюжки, намиста, сережки.теплим верхнім одягом, який носили і чоловіки, і жінки, були кожух і свита. князі, бояри, багаті дружинники та купці ходили в кожухах з білки, горностая, куниці, а міський простолюд та селяни - з ведмедя, овчини та козячих шкур.наші землі в 9-10 ст. чужинці називали «країною градів». «гради», тобто фортеці, споруджували з дерева - городили, звідси й назва - «город», або «град». укріплені поселення поступово перетворювалися на міста. великі міста складалися з трьох частин. одна з них - дитинець. це найстаріша частина міста, розташована найчастіше на узвишші, горі. зміцнена стінами, валами й ровами, ця частина давнього міста й була фортецею. на дитинці будували князівські та боярські двори. від часів хрещення русі саме тут розташовувалися найважливіші церкви й собори. нижче дитинця простягався поділ. саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, чзалежав від рельєфу місцевості. сходилися вони до торгової площі, біля міських брам чи дитинця. центральна вулиця пролягала здебільшого від головної брами передмістя до дитинця. вулиці вимощувалбудівлі в давніх містах розташовували , між якими лишали проїзд - вулицю. напрям вулиць часто и дерев'яними настилами.міста заселяли переважно ремісники. чимало мешканців міст жило з торгівлі. у великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, духівництво.під садиби простолюду відводили невеликі ділянки землі. свої хати городяни розташовували в глибині двору. це були здебільшого однокімнатні, з глиняною підлогою, заглибленою в землю, будівлі, площею не більше 18 - 20 м2. споруджували також господарські приміщення: навіси, клуні, хліви.садиби й житла представників заможних верств були багатші й просторіші. князі та бояри мешкали у двоповерхових хоромах з багатьма приміщеннями.у князівських палацах, боярських хоромах завжди було гамірно. тут чатували дружинники, метушилися слуги, юрмилася челядь. звідси віддавали накази, тут судили й урядували, сюди звозили данину. у просторих великих залах, де збиралися дружинники князя, часто відбувалися бенкети.

схоластика - философское направление в западной европе, основанное на соединении христианской теологии и классической аристотелевской логики. схоласты, в отличие от христианских мистиков, руководствовались логическим подходом к богословию и интересом к натурфилософии (естествознанию), поэтому схоластика послужила важным этапом в развитии науки.

основными руководящими принципами общественной мысли в средние века были христианская (католическая) вера и защита феодальной монархии. христианское учение использовалось для оправдания феодальной монархии и сословной структуры общества. виднейший философ средневековья фома аквинский был убежденным сторонником монархии и считал, что даже в случае неправедного правления подданные не имеют права восстать против короля.

готическая архитектура сменила романскую и основывалась на технологии строительства каменной арки, которая позволяла строить более высокие и просторные сооружения. готические храмы были просторными и светлыми, в то время, как романские - невысокими и темными.

предшественником книгопечатания в европе была ксилография - вырезание монолитных печатных форм из дерева. это был неудобный способ печати, так как каждую страницу в каждой книге приходилось вырезать отдельно. ксилография зародилась в китае и пришла в европу в первой половине xv века. после изобретения иоганном гутенбергом (и другими первопечатниками, например, голландцем лауренсом костером) наборного свинцового шрифта, позволявшего собирать каждую страницу из готовых буковок и вырезать только иллюстрации, печать начала стремительно развиваться. снизилась цена на книги, первые печатные книги - так называемые инкунабулы - стали доступны по гораздо более низкой цене, чем переписанные вручную монахами-переписчиками, это позволило распространять грамотность и издавать большими тиражами сначала религиозную, а затем научную и светскую .

возрождение и гуманизм начались как культурные движения горожан, направленные против диктата теологии в науке и культуре. впервые возрождение началось в италии, стране, отличавшейся большим количеством торговых городов-республик. важнейшими деятелями раннего (итальянского) возрождения были леонардо да винчи (энциклопедист-универсал, ученый, изобретатель, художник), микеланджело (скульптор, художник), данте алигьери (поэт), никколо макиавелли (политический философ). первым деятелем возрождения и предтечей всех перечисленных обычно считают поэта франческо петрарку, жившего в xiv веке.

культура средневековья резко отличалась от культуры древнего мира тем, что общество позднего (римского) древнего мира было обществом единого государства и единой урбанизированной культуры, внутренне связным и цельным, в то время как средневековое общество было обществом разрозненным, раздробленным как на отдельные малые княжества (феоды), так и на общественные классы (сословия), каждое из которых жило по своим законам.