Достоинства и недостатки советского строя

Достоинство советского стороя наука образование армии   

Признаюсь, я это из майла скопировала, но может подойдёт? в любом случае удачи : ) владимир мономах, великий князь киевский, был сыном владимира ярославича и византийской царевны, дочери императора константина мономаха. сочинения владимира мономаха написаны в xi–начале xii века и известны под названием "поучение". они входят в состав лаврентьевской летописи. "поучение" — это своеобразное собрание сочинений князя, включающее само поучение, автобиографию и письмо мономаха князю олегу святославичу. поучение явилось политическим и нравственным завещанием князя, адресованным не только его сыновьям, но и широкому кругу читателей. в начале "поучения" мономах дает ряд моральных наставлений: не забывайте бога, гордости не имейте в сердце и уме, старых людей уважайте, "на войну выйдя, не ленитесь, лжи остерегайтесь, напоите и накормите просящего.. убогих не забывайте, подавайте сироте и вдовицу рассудите сами, а не давайте сильным губить человека. старых чтите, как отца, а молодых, как братьев. более всего чтите гостя. не пропустите человека, не его, и доброе слово ему молвите"1. человека, в котором воплотился идеал князя, пекущегося о славе и чести родной земли. 

ПРИЧИНА 1. ПОЛІТИЧНА КРИЗА
До моменту приходу монголів Русь була розколотою, і значення Києва знизилося. Місто зберігає свій престиж, але володіння ним більше не означає верховенства над іншими князівствами.
До монголів Київ двічі штурмують і грабують удільні князі: в 1169 році син володимиро-суздальського князя Мстислав Андрійович; в 1203-му – овруцький князь Рюрик Ростиславич. Рідко кому в цей час вдається затриматися в Києві довше року. Місцеві завойовники опираються на нечисленні дружини і при появі під стінами більшого війська одразу тікають в свої спадкові землі. Серйозним ремонтом міських укріплень ніхто не займається.
Коли підходять монголи, в Києві взагалі немає князя. Місто належить Данилу Романовичу, правителю далекого Галицько-Волинського князівства. Він залишив в Києві намісника – тисяцького Дмитра. Той не міг ані надихнути жителів міста опиратися загарбникам, ані залучити для оборони необхідні ресурси.

ПРИЧИНА 2. ЗАСТАРІЛА ФОРТИФІКАЦІЯ
Київ складався з Верхнього міста і Подолу. Верхнє місто було розташоване на височині з крутими схилами і оперезане двома лініями укріплень. Його захищав вал товщиною 30 і заввишки 12 м. Під валом був рів, нагорі – дерев’яна стіна з галереєю для гарнізону. Для захисту від підпалу її мастили глиною і білили вапном. Натомість Поділ, торговий район на березі Дніпра, залишався практично беззахисним.
Фортифікацію Києва розробляли двісті років тому, за Володимира Хрестителя і Ярослава Мудрого. Тоді місту загрожували слов’янські князі і племена причорноморських кочівників, які не мали облогових машин і досвіду штурму фортець. Протистояти Батию було значно складніше. Монголи запозичили інженерні знання Китаю і цивілізацій Середньої Азії. Проти міського валу вони виставили армаду з 32-х каменокидальних машин.
«Укріплення вони завойовують наступним чином. Якщо трапляється фортеця, вони оточують її; мало того, іноді вони так обгороджують її, що ніхто не може увійти або вийти; при цьому вони дуже хоробро б’ються знаряддями і стрілами і ні на один день або на ніч не припиняють битви, щоби ті, хто перебувають на укріпленнях, не мали відпочинку; самі ж татари відпочивають, бо розділяють війська, і одне змінює в бою інше, так що вони не дуже втомлюються», – розповідав італійський монах Плано Карпіні, який відвідав в 13 столітті Монгольську імперію

ПРИЧИНА 3. НІКОМУ ВОЮВАТИ
Після загибелі дев’яти князів у битві на річці Калці 1223 року на Русі не залишилося досвідчених полководців, здатних керувати великою армією. Та й великої армії не було: позначалася роз’єднаність князів.
Історики оцінюють кількість захисників Києва у 4-5 тисяч, серед яких було лише кількасот професійних дружинників тисяцького Дмитра. Сформоване з городян нечисленне ополчення не могло втримати вали протяжністю близько 3,5 км. Більшість киян були озброєні лише списами та сокирами.
Частина жителів Києва втекли з міста в навколишні ліси. Залишилися переважно заможні люди з челяддю. Так само сильно, як монголів, вони боялися пограбування своїх садиб місцевою біднотою.

ПРИЧИНА 4. СИЛА МОНГОЛІВ
Армія Батия налічувала до 40-50 тисяч бійців. Кожен мав 2-3 лука і 60-100 стріл, здатних пробити лати за три сотні кроків. Обладунки важкої монгольської кавалерії виготовляли з листкових пластин буйволячої шкіри, вкритих водовідштовхувальним лаком. За міцністю вони не поступалися залізу, але були значно легшими. З лози плели легкі щити. Для відбиття ударів в центрі кріпився металевий виступ.
Під час штурму фортець монголи використовували требушети (метальні машини з протвагами), вихорові катапульти (каменомети кругової дії на вертикальному опорному стовпі) і бліди (легкі каменомети з метальним важелем). Найбільш потужними були каменомети китайського типу. Їхній важіль складався з кількох жердин, а натяжну мотузку тягнули дві людини.
До 1240 року монголи, крім кочових племен і дрібних народів, перемогли китайську імперію Цзінь, Кара-киданьске ханство, величезну Хорезмську державу і волзьких булгар.

ПРИЧИНА 5. ВІДСУТНІСТЬ ДО Перед вторгненням Батия два руських правителі спробували заручитися підтримкою угорського короля Бели IV. Першим укласти військово-династичний союз запропонував чернігівський князь Михайло Всеволодович. Король відмовив, оскільки не сприймав монгольську небезпеку всерйоз. Потім в Пешт прибув галицько-волинський князь Данило Романович з сином Левом. Він не отримав війська і навіть не зміг пробитися назад в рідні землі. Пізніше Данило Галицький так само безуспішно шукав союзу з князем Конрадом I Мазовецьким в Польщі.
Під час монгольської навали в Угорщину король Бела IV сам до у герцога Бабенберга, правителя Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена і папи римського Григорія IX. Але до не прийде.

.