Высший орган законодательной власти во франции в период революции 1789?

Майже вісім століть іспанської історії (VIII—XV ст.) були пов'язані з боротьбою за звільнення Піренейського півострова від арабських завойовників. Ізабелла і Фердінанд об'єднали свої зусилля для боротьби проти маврів. Королева брала найактивні­шу участь у військових походах.

Проте королі приділяли увагу не тільки вирішенню внутріш­ньополітичних проблем, а й розвиткові національної культури. Ізабелла стала покровителькою мистецтв, допомагала універ­ситетам, талановитим письменникам і вченим. На відміну від монархів Португалії, Англії й Франції, вона зрозуміла перспек­тивність проектів Христофора Колумба. План генуезця Колумба переконав Ізабеллу, і вона прийняла його на службу. Існує легенда, що Ізабелла віддала свої коштовності, аби спорядити експедицію. Відкриття Нового світу одразу зробило Іспанію од­нією з най впливовіших держав Європи.

Однак не все за правління католицьких королів сприяло роз­виткові Іспанії. У 1478р. був створений трибунал інквізиції, адже Реконкіста здійснювалася як боротьба християнства з ісла­мом. І хоча Ізабелла та Фердінанд діяли в інтерес ах" єдиної віри і єдиної держави, інквізиція мала для Іспанії страшні наслідки.

Реконкі́ста (від ісп. Reconquista, «відвоювання») — у 722—1492 роках війна християн за звільнення Піренейського півострова від мусульманського панування. Півострів був окупований мусульманами протягом 711—718 років. Початком Реконкісти вважається повстання християн Астурії проти окупантів і битва при Ковадонзі (722). Кінець Реконкісти — падіння останнього арабського емірату Гранада (1492). Вперше термін «Реконкіста» з'явився у французьких дослідженнях Нового часу і звідти був запозичений іспанською історіографією..

Назва «Іспанія» — фінікійського походження. Римляни, які завоювали Іспанію у 2–1 ст. до н.е., використали її у множині (Hispaniae) для позначення всього Піренейського півова. У римські часи Іспанія складалася спочатку з двох, а потім з п'яти провінцій. Після розпаду Римської імперії вони були об'єднані під владою вестготів, а після нашестя маврів у 711 р. н. е. на Піренейському п-ові існували християнські і мусульманські держави. Іспанія як політично цілісне утворення виникла після об'єднання Кастилії і Арагону в 1474 році.

З часів італійських гуманістів епохи Відродження встановилася традиція вважати нашестя варварів і падіння Риму в 410 р. н. е. відправною точкою переходу від античної епохи до Середньовіччя, а саме Середньовіччя розглядалося як поступове наближення до епохи Відродження (XV–XVI ст.), коли знову пробудився інтерес до культури античного світу. Але Середньовіччя в цьому регіоні починається з моменту мусульманського нашестя 711 року і закінчується захопленням християнами останнього оплоту ісламу — Гранадського емірату, вигнанням євреїв з Іспанії та відкриттям Нового Світу Колумбом у 1492 році.