Інтеграційні процеси в культурі україни xviiст.-у другій пол.xviiiст.та розвиток українського бароко

Характерною стильовою ознакою української культури xviі-xviii в стала її приналежність до світу європейського бароко (з італійської мови - дивне химерне) - одного з провідних художніх стилів в європейському культурному просторі проявив себе з xvi в не тільки в жанрі живопису, архітектури або музики, але і у філософії, літературі, історіогра афії, педагогіці.  важливо те, що бароко мало здатність пристосовуватися до різних національних і регіональних умов і традицій, а отже - містило в собі значну кількість модифікацій і варіантів.  так, якщо в протесту антів країнах півночі європи бароковий стиль характеризувався наявністю складних інтелектуальних побудов і теологічних заглиблень, то в католицьких країнах більшого значення набуло висунення на пров. едні план зовнішніх ознак - декоративності, пишності, контрастності. враховуючи той факт, що на формування барокових традицій в україна все ж більший вплив надавали зразки польської барокової культу ри, українського модифікація загальноєвропейського процесу демонструвала перевагу чутливих елементів над умственниммі. український бароковий стиль увібрав в себе багато елементів народної культури, що спричинило його демократизацію фольклоризацію стилю найбільш відчутно проявилася в широкому використанні народних орна. аменті в образотворчому мистецтві. особливо виразно тенденція позначалася на розвитку мистецтва різьблення по дереву та оформленні іконостасів.

княгиня ольга успела провести лишь 2 реформы за период своего правления. это административная и христианская. смысл административной реформы в том, что княгиня установила размер дани на руси(уроки) и места для ее сбор-погосты, а также поставила людей, отвечавших за это-данников. смысл христианской реформы заключался в том,что княгия, в ходе визита в константинополь в 957 году, приняла христианство, тем самым первой приняв христианство на руси. это увеличило авторитет правителя киевской руси, а также развеяло стереотипы о руси,как о варварском государстве.

Идея, лежащая в основе современного разделения властей, была в конституции римской республики. древние римские правительства были разделены на три основные силы: консулов, сената и сборки. таким образом, каждая часть которой представляла собой отдельное тело. дальнейшее развитие теории разделения властей связано с именами джона локка и французских просветителей, особенно шарля луи монтескьё, который осуществил наиболее основательную разработку этого принципа. именно, начиная с этого времени (то есть с конца xviii  — начала xix  принцип разделения властей получает признание во многих государствах. наиболее последовательно принцип разделения властей был проведён в конституции сша 1787 года [1]. при этом «отцы-основатели» (а. гамильтон, дж. мэдисон, дж. джей) развили классическую модель. они дополнили её моделью «вертикального» разделения властей, то есть способами разграничения полномочий между федеральной властью и властью штатов. кроме того, в содержание классической модели была включена известная система «сдержек и противовесов» (.  checks and balances). практическое воплощение этой системы получило мощный импульс в связи с решением верховного суда сша марбери против мэдисона (1803), в результате которого судебная власть сша реально реализовала свою прерогативу контроля над конституционностью тех или иных законодательных актов.