Кого бог наказал за то, что он капал на благовещенье

Наказание человек получает за порочные (грешные) действия. если "копать" яму другому. бог не наказывает бог - любовь бог - очищающий, спасающий. дарующий.

Аббатство Адмонт

На северо-западе Штирии в долине реки Энс, (Австрия) находится древнейший бенедиктинский монастырь – Аббатство Адмонт. Датой возведения считается 1074 год и основателем его задокументирован зальцбургский архиепископ Гебхард. Особой популярности святыня заимела в XII-XIII веках, когда в ней организовали школу для девочек непосредственно из знатных семей.

Аббатство в Сен-Морисе

Католический монастырь находится в небольшом городке Сен-Морис, что располагается в Швейцарских Альпах. Датой основания Аббатства считается 515 год, но до этого времени здесь был основан базилик, где хранились мощи святого Маврикия, доставленные епископом Вале в 370 году.

Согласно преданиям, Св. Маврикий вместе со своими товарищами, с которыми он находился в фиванском легионе были до смерти замучены, так как отказались выступить с войной против едино верующих. Основал Аббатство Сен-Морис бургундский король Сигизмунд и с того времени оно является местом паломничества.

Леринское аббатство

История Леринского католического монастыря берет свое начало с 410 года. Основателем считается отшельник Гонорат Арелатский: искавший местность для уединения, он выбрал остров Сен-Оноре, находящийся неподалеку от Канн во Франции. Но ему не удалось уединиться, поскольку за ним последовали его преданные ученики и со временем была сформирована община.

ответ:В останній час з’явилося ряд публікацій, які підтверджують необхідність

зміни у підході до проблем висвітлення проблем зовнішньої політики Риму у добі

піздньої Республіки та ранньої Імперії на грунті нових методологічних підходів з

урахуванням нагромадження нових історичних матеріалів. Саме головне, що вони

пов’язані з регіональними завданнями римської експансії. Тому правомірним є

виділення на східному кордоні Римської імперії зони Карпатського регіону, що

підтверджується письмовими джерелами (Бандровський, 1989, с.3).

На сьогоднішній день висвітлення зовнішньої політики римської імперії в І ст.

н.е. залежить від переоцінки значення джерельної бази і визначення певних

методологічних аспектів роботи з нею. Власне, наше дослідження покликано зняти

ряд дискусійних моментів в оцінці основних джерел з цієї проблематики. Зрозуміло,

що для історичного висвітлення зовнішньої політики Риму у І ст. завжди були твори

Веллєя Патеркулла, Луцiя Аннея Флора, Страбона, Публія Корнеля Таціта, Гая

Светонія Транквілла, Гая Плінія Секунда Старшого, Плутарха та Діона Кассія

Кокцеян