Отметьте события, произошедшие в 1609 г. 1. начало правления царя василия шуйского 2. заключение военного союза россией и швецией 3. начало осады смоленска польскими войсками 4. поход войск ивана болотникова на москву 5. объявление речью посполитой войны россии 6. начало царствования лжедмитрия 1 7. поход войск михаила скопина-шуйского из новгорода к москве

В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набрав організованого характеру в 1942 р., коли було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Т. Строкач. У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти.

Причини розгортання руху Опору: окупація батьківщини загарбниками; жорстокість окупаційного режиму; цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.

Пасивні форми опору, різноманітна до партизанам; відмова співробітничати з окупаційною владою; саботаж заходів окупаційної влади; випуск бракованої продукції; зрив поставок продовольства для окупаційної армії; ухиляння від робіт тощо.

Активні форми опору, партизанський рух; діяльність підпілля; диверсійна діяльність; пропагандистська діяльність.

Джерела формування партизанських загонів.

• Залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів.

• Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими частинами.

• Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу.

Відомими командирами радянських партизанів стали С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов.

В українських містах і селах діяли молодіжні підпільні організації. У Миколаївській області до їх складу входили старшокласники с. Кримки. У вересні 1942 р. – січні 1943 р. підпільна молодіжна організація "Молода гвардія" діяла в м. Краснодоні. Крім антигітлерівської пропаганди, молодогвардійці здійснили низку диверсій і бойових операцій.

Крім радянського руху Опору, в Україні виникає і націоналістичний, організатором якого виступила ОУН. У 1942 р. була сформована Українська повстанська армія (УПА). її головнокомандувачем став член Проводу ОУН(Б) Р. Шухевич. Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини.

У 1944 р. в Карпатах представники довоєнних політичних партій Західної України та східних українців створили Українську головну визвольну раду (УГВР), яка закликала неросійські народи СРСР об'єднатися проти Москви.

Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни вів боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створення української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рухи наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували в стані відкритої війни.

У той же час на західноукраїнських землях діяв і польський рух Опору (Армія Крайова і Гвардія Людова).

ответ:Внешняя политика Александра I была достаточно успешной, особенно, в первой половине его царствования, то есть в 1801-1812 годах. Российская империя одержала победы в четырех войнах – со Швецией, Османской империей, Францией и Персией. Основным направлением внешней политики Александра I стало западное, то есть европейское. В первые годы XIX века Европа стояла на пороге очередной войны с французским императором Наполеоном.

В 1805 году Россия стала участником третьей антифранцузской коалиции, то есть вместе с Австрией, Швецией, Великобританией и Священной Римской империей выступила против Франции. В действующую на территории Австрии армию направился сам император и генерал М.И.Кутузов. Кампания окончилась поражение при Аустерлице и русско-французским мирным трактатом в Париже в 1806 году. Однако, мир оказался коротким из-за начавшейся франко-прусской войны или войны четвертой коалиции. Она завершилась победой Наполеона и подписанием Тильзитского мира.

В результате, Россия разорвала торговые отношения с Великобританией, но получила свободу действия против Швеции, которую разгромила в ходе короткой войны 1808-1809 годов и по Фридрихсгамскому мирному договору присоединила Финляндию. Эта территория получила в рамках Российской империи привилегированный статус Великого княжества Финляндского. Союз с Францией продержался до 1809 года. В июне 1812 года началась Отечественная война с “великой армией” Наполеона. Несмотря на отступление и сдачу Москвы, к декабрю 1812 года французская армия была практически полностью уничтожена. Боевые действия 1813-1815 годов закончились грандиозным парадом 300-тысячной русской армии во Франции.

После войны с Наполеоном новый европейский порядок, достаточно консервативный, оформился на Венском конгрессе. Во Франции на короткий период была восстановлена монархия. Основными участниками европейской политики стали Россия, Пруссия и Австрия (“Священный Союз”). С 1815 года в составе Российской империи находилось Царство Польское.

В 1801 году Александр I отказался от идеи своего отца и предыдущего императора Павла I о походе в Индию. В том же году он снял введенные Павлом I ограничения на торговлю с Европой, а также на въезд и на выезд. Молодой император подписал манифест о присоединении к России Восточной Грузии.

В 1804-1813 годах Российская империя провела успешную войну с Персией, а также Эриванским, Гянджинским и Бакинским ханствами. В результате, по Гюлистанскому мирному договору Персии было запрещено иметь флот на Каспийском море и в состав России вошли земли большей части современного Азербайджана. Граница в Закавказье по линии Аракс-озеро Севан-Гурия.

В 1806-1812 годах Россия успешно воевала с Османской империей. По Бухарестскому мирному договору в состав России вошла Бессарабия (современная Молдова), Сербия получила внутреннюю автономию, но турки смогли удержать крепость Анапа на берегу Черного моря.

К внешней политике на юге в 1817-1825 годах можно отнести и начальный этап Кавказской войны. Россия воевала с черкесами, кабардинцами, чеченцами и горцами Дагестана. В этой войне отличился генерал Ермолов. Завершилась она в мае 1864 года, уже при Александре II.

Объяснение: