Что значит колония и что значит полис и что значит эллино скифы

1)колония   — зависимая, несуверенная территория, владение иностранного государства.2)полис -  городская  гражданская  община с прилегающими сельскохозяйственными владениями,  особая форма организации общества, типичная для  античности. 3)эллино-скифы -  каллипиды, которые жили в  нижнем течении рек гипанис и борисфен.  такое имя они приобрели, потому, что их земли граничили с владениями греческого (эллинского) города-государства ольвия. каллипиды постоянно торговали и общались с ольвиополитами. у них они переняли некоторые обычаи и примы ведения хозяйства. многие каллипиды знали греческий язык и почитали кроме своих еще и греческих богов. среди них часто жили греческие торговцы и ремесленники. кроме скотоводства и торговли многие каллипиды занимались земледелием. они выращивали рожь, пшеницу и полбу, жили в постоянных селениях. среди каллипидов были искусные ремесленники: гончары, литейщики, оружейники, ювелиры. они успешно торговали своими изделиями с остальными скифскими племенами.

Відповідь:

1. У 1910 р. Яворницький здійснив подорож до трьох країн. Яких? (Туреччини, Греції та Єгипту.)

2. Після революції 1918 р. Дмитра Яворницького обрали професором Катеринославського університету, де протягом (1924 - 1929) рр. він очолював створену ним кафедру українознавства.

3. Наступний етап у житті вченого був пов’язаний із Середньою Азією, куди Дмитра Яворницького відрядили як (Чиновника)

4. і 5. У 1892 р. вийшов друком перший том фундаментальної праці Дмитра Яворницького «(История запорожских казаков)» (Ф. І, № 22034). Два наступних доми були опубліковані в (1895 і 1897) рр.

Міфи про опришків

Міф №1 Назва

Чому «опришки»? Назва співзвучна зі словами «опріч» (в стороні), «оприск» (скеля), «оприскливий» (нестриманий). Є менш поетична, зате більш ймовірна версія.

Міф №2 Національний склад

Побутує думка, що опришками були винятково представники українських етнічних груп – бойків, лемків, гуцулів. Насправді приєднатися до них міг будь-який авантюрист.

Міф №3 Мотивація

Опришки ніколи не страждали від дефіциту кадрів, але приплив нових людей стимулювала не одна лише жага народу до справедливості. Опришництво було най шим втекти від феодального гніту і непогано заробити. «Віджате» у поляків, євреїв та австрійців майно ділилося між членами банд.

Міф №4 Справедливість і милосердя

В романах і поемах опришки грабували лише багатих, а вбивали за необхідності, не чіпаючи жінок і дітей. Якби ж то…

Міф №5 Олекса Довбуш

Про найвідомішу особистість руху опришків існує зовсім мало достовірних фактів. Він народився у Печеніжині, мав брата Івана та дружину, в першій половині 18 століття займався розбоєм. В хроніках постраждалих сіл Карпат, Буковини і Поділля детально перелічені його жертви: пограбовані торговці, вбиті польські поміщики, зґвалтовані боярські дочки.

Міфи про гайдамак:

Міф 1. Кураторство Російської імперії. За "порєбріком" кажуть, що буцімто гайдамаки були проросійськими воїнами, які повстали проти Речі Посполитої, аби приєднатися до московської імперії. Однак, правда є іншою. Гайдамаки не виступили проти польської шляхти заради того, щоб грабувати та зупинити утиски. Були завойовані великі міста Наддніпрянщини та Поділля, зокрема в Умані в червні 1768 р. відбулася козацька нарада, у ході якої Максима Залізняка було обрано Гетьманом відновленої держави "Військо Запорозьке", засновником якої був Богдан Хмельницький. Окрім того, гайдамаки не зволікаючи відновили сотенний устрій управління. Гайдамацьке повстання стало спробою повернути козацьку, тобто українську, державність. Зрозуміло, що тодішня Річ Посполита, у якій шляхта цькувала короля, не могла нічого заподіяти. Більше того, козацька держава була вкрай небезпечною для Російської імперії, оскільки визвольна боротьба могла продовжитися (а вона б і продовжилася) й на окупованих московитами українських землях. Відчуваючи загрозу, війська Російської імперії вдалися до хитрощів, а саме використали недолугість деяких очільників повстання та зуміли зупинити процес відновлення держави. Проте, повстання продовжувалося.

Міф 2. Повстання селян. Найбільш улюбленою справою радянської історіографії було вбачати скрізь боротьбу пролетаріату проти буржуазії. Саме тому гайдамаки стали ображеними селянами, які з вилами піднялися проти буржуазних поляків. Насправді все було інакше. Сама назва "Коліївщина" походить від того, що її керівниками були колишні представники надвірної козацької служби (пол. Slużba kolejna). Варто додати, що левову частку повстанців складали досвідчені військові з Січі. А отже, ми вже виділили два суспільних класи, які не підпадають під критерій "селяни". Повстали абсолютна більшість – міщани, селяни, військові, торговці, а головне й духовенство. Серед їхнього озброєння було багато рушниць, пістолів, вибухівка та звичайно класичні шаблі, у ході повстання з’явилися гармати. Тому варто переглянути актуальність занесення Коліївщини у список селянських повстань.

Міф 3. Тотальне перебільшення кількості вбитих ворогів. Зазвичай навколо Коліївщини дуже часто, немов супутники, крутяться такі терміни як "Розправа в Лисянці" та "Уманська різанина". Історики наводять різні цифри вбитих ворогів, що часто доходить до пару десятків тисяч. Безсумнівно, було багато закатованих, проте чи були ті числа чимось особливим в ту епоху? Наприклад, у Конотопській битві, яка відбулася трішки більше століття перед Коліївщиною, полягло приблизно 30 тис. москалів. Проблемою страшної цифри вбитих у ході повстання 1768 р. стало те, що ці цифри сприймають в умовах реального часу. Ну і звичайно, що ці дані піднімаються євреями, які люблять акцентувати увагу на власних смертях.