Крымская война с вопросами 1)причины начала войны и цели воюющих сторон 2)характеристика важнейших событий и сражение войны 3)результаты войны, их значение для дальнейшего развития россии заранее

Имеется в виду война с турками? екатерина   вторая   великая что-то не поделила с турецким султаном была объявлена война в ней принимали участие великие полководцы такие как суворов а также потемкин (после этого сражения крым полностью отошел россии а потемкину было присвоено имя княэь таврический)

У Улугбека было пять жен и шесть наложниц, и не установлено от какой из них родился его сын Абдулатиф, наследник и «убийца» своего отца. Воспитывался он в Герате под надзором царицы Гаухар-Шад, матери Улугбека. В 1441г. между царевичем и державной бабушкой произошла ссора, и он уехал в Самарканд к отцу.

Предполагают, что в зимний период 1447-48гг. начались серьезные противоречия между Улугбеком и Абдулатифом. Улугбек несколько раз открыто унизил сына. Отец запретил ему пользоваться казной Шахруха, понимая, что богатства пойдут на создание отдельной армии. Этого Абдулатиф не смог своему отцу - Улугбеку. С этого времени между ними установилось открытое противостояние, которое привело в сентябре или в октябре 1449г. к сражению в окрестностях Самарканда. Войско Улугбека потерпело сокрушительное поражение, и сам он бежал в Самарканд.. Но начальник города закрыл перед ним ворота. Вместе с еще одним сыном Абдулазизом и несколькими нукерами он бежал на север в Шахрухию. Здесь начальник крепости арестовал его и выдал Абдулатифу.

По Улугбека, ему разрешили совершить хадж в Мекку, но по дороге у неизвестного селения на берегу берегу озера Суж 25 октября 1449г. он был убит по приказу собственного сына. Через два-три дня по приказу Абдулатифа был убит и его родной брат Абдулазиз.

Но и сам Абдулатиф ненадолго пережил своего отца и брата. Он пал жертвой заговора 8 мая 1450г. Его сначала ранили стрелой у городского рва, а когда свита Абдулатифа разбежалась, ему отрезали голову и выставили ее на входной арке медресе Улугбека.

Объяснение:

Объяснение:

Цікаві факти з життя Лесі Українки:

-Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло. Якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором.

-Вже 5-річною дівчинкою Леся почала писати драматичні твори, а у 9 — написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

-До 5 класу Леся навчалася вдома, за програмою матері. Незважаючи на дивовижні здібності (а дівчинка навчилася читати у 4 роки та легко опановувала іноземні мови), мати вважала доньку відсталою.

-Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в свого дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець». Що стосується імені, то Лесею її лагідно кликали в сім’ї (ще малу Ларису називали Зеєю, а разом з братом Михайлом — Мишелосією).

-Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво».

-Лірична сповідь Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» присвячена єдиному коханню поетеси — Сергію Мержинському. Це трагічне почуття не було взаємним, він кохав іншу, але саме завдяки цьому почуттю за одну ніч біля ліжка вмираючого від сухот коханого була створена геніальна «Одержима». Сергій Мержинський помер, заповідаючи Лесі, яка була поруч, подбати про іншу жінку, яку він кохав.

-За словами Івана Франка, тендітна й ніжна Леся Українка була «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоча сама поетеса себе не вважала гідною й нігтя Франка, оточення вважало її за надзвичайно сильну духом жінку.

-Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала.

-Деякі сучасні дослідники стверджують, що між Ларисою Косач та Ольгою Кобилянською були стосунки, відвертіші за дружбу. Вони роблять такий висновок із листування цих жінок, між якими відбулося «емоційне зближення» на ґрунті трагедій в особистому житті.

-За спогадами Лесиної сестри Ісидори Косач-Борисової, в останні роки життя очі Українки стали надзвичайно блакитними. Всі дивувалися, адже вони були наче неземними. На жаль, фото того часу чорно-білі, тож не можемо у цьому пересвідчитись.

-На сьогодні жоден з нащадків Лесі не живе на території України. Її внучаті племінники живуть у Швейцарії та США.