Прошу ! назовите характерные черты европейского абсолютизма.

Отождествление монарха и государства; сложный иерархический аппарат; высокая централизация ; агрессивная внешняя политика; многочисленная постоянная армия и полиция

Після підкорення Англії нормандським герцогом Вільгельмом Завойовником і його коронації у 1066 р., впродовж наступних декількох століть долі Англії та Франції були тісно пов’язані. Англійські королі, як володарі великих територій у Франції, вважалися васалами французьких королів.

Особливістю розвитку Англії в XI – на початку XIV ст. було формування централізованої держави зі становим представництвом. Посилення королівської влади розпочалося ще за правління Вільгельма І Завойовника (1066-1087 рр.). Зокрема він уперше в середньовічній Європі 1086 р. здійснив перепис населення й земель, а також запровадив поділ країни на графства, очолювані королівськими шерифами.

Правнук Вільгельма І, Генріх ІІ Плантаґенет (1154-1189 рр.), крім Англії, успадкував чимало володінь у Франції. Вони значно збільшилися після одруження Генріха ІІ з герцогинею Алієнорою Аквітанською. У придане він отримав південно-західну Францію, залишаючись при цьому васалом французького короля. Для зміцнення центральної влади Генріх ІІ здійснив декілька реформ. За судовою реформою кожна вільна людина могла за певну плату отримати дозвіл на розгляд своєї справи не в феодальному, а в королівському суді присяжних. За військовою реформою обов’язкова служба рицарів у королівському війську (40 днів на рік) могла бути замінена сплатою “щитових грошей”, за які утримувалися найманці. За лісовою реформою усі ліси Англії оголошувалися власністю короля, який мав необмежені права на користування ними.

По смерті Генріха ІІ престол успадкував його син Річард І Левове Серце (1189-1199 рр.). Він був блискучим полководцем, талановитим поетом і музикантом, але досить поганим королем. За все своє правління він провів в Англії лише кілька місяців. Бажання здобути славу непереможного рицаря штовхало Річарда до участі в хрестових походах і війнах проти Франції. У цей час Англією замість нього правив королівський намісник.

я отримала за це ів

Вашингтонская система, которая была распространена на азиатско-тихоокеанский регион мира, была не универсальной, но обладала несколько большим равновесием. основной недостаток данной системы находился в нестабильности, который рождался вследствие неопределенности развития китая с политической точки зрения и внешней политикой японии, которая придерживалась милитаристского курса в совокупности с изоляционизмом в соединенных штатах. слияние международных факторов на тихом океане делали вашингтонскую систему нестабильной, а значит кратковременной и слабой. основной целью вашингтонского соглашения было установление контроля над вооружением в тихоокеанском бассейне и решение вопросов связанных с соотношением сил в данном регионе . сша преследовало значительного усиления своего влияния на решение международных проблем того времени.  в 1919—1922 гг. — сформировалась версальско-вашингтонская система международных договоров, призванная формально определить и закрепить итоги первой мировой войны. формирование версальско-вашингтонской системы международных отношений берет свое начало в становлении мира после войны 1914-1918 годов. в сущности, данная система международных отношений была новым мировым порядком, который был образован вследствие завершения военных действий и рядом соглашений версальского мирного договора 1919 года и договоров заключенных в ходе вашингтонской конференции 1921-1922 гг.  процесс формирования международных отношений того времени подразделялся на две основные части: версальская (европейская) и вашингтонская (азиатско-тихоокеанский регион).  европейская (версальская) часть системы была сформирована под давлением военно-стратегических и политических интересов стран победительниц в первой мировой войне, при полном игнорировании внутренних и внешних интересов стран побежденных и новых государств, которые образовались сразу в послевоенный период (венгрия, австрия, югославия, польша, чехословакия, финляндия, литва, латвия, эстония). это делало развитие самой системы международных отношений слабой и уязвимой, что приводило к нестабильности и кратковременности её функционирования в мировых делах. в образования версальско-вашингтонской системы международных отношений стран европы легли: * версальский мирный договор и аналогичные ему (1919 года), * сен-жерменский мирный договор 1919 года, * нёйинский мирный договор 1919 года, * трианонский мирный договор 1920 года, * севрский мирный договор 1920 года.