Что значит нити ариадны? между сциллой и харбдом?

Этот известный фразеологизм пришел к нам из древнегреческого мифа об афинском герое тезее. ариадна, дочь критского царя миноса, тезею, прибывшему из афин, сразиться с ужасным минотавром. с клубка ниток, который дала тезею ариадна, тот сумел выбраться из знаменитого лабиринта, в котором обитал минотавр после победы над этим чудовищем. сцилла и харибда морские чудища из древнегреческой мифологии  харибда представляла всепоглащающей пучиной , в одисее представляет харибда изображается как морское божество обитающее в проливе над сколой     в расстоянии пролёта стрелы корабля . а сцилла обитала как раз на етой скале . и было тяжело пройти между двух чудовищ ну можно сказать как" между двух огней   " выражение озночает то что хорошего выхода из ситуации нет ну или выбора . что так плохо , что подругому плохо

Объяснение:

Найбільшими цивілізаціями стародавнього світу були давньогрецька і давньоримська цивілізації. Вони займали розташовані географічно близько один до одного території, існували майже в один і теж час, тому немає нічого дивного, що вони тісно пов'язані між собою. Обидві цивілізації володіли розвиненими культурами, які розвивалися, взаємодіючи один з одним. Тому для вивчення культури, та й інших сторін розвитку грецької та римської цивілізації дуже зручно застосовувати один з найбільш важливих методів історичного дослідження - порівняння.  

Кожен період в історії культури по-своєму цінний. Але не випадково особливу роль дослідники відводять античній культурі. І література, і мистецтво, і філософія Стародавньої Греції та Риму стали відправною точкою у розвитку європейської культури.  

Основне завдання курсової - описати основні особливості давньогрецької і давньоримської культур, показати їх взаємозв'язок, виділити основні риси подібності та відмінності. У кожному розділі проводиться порівняння якогось напрямку культури, яке базується на результатах вивчення матеріальних пам'яток культури стародавнього світу, археологічних досліджень і роботах відомих вчених.  

Основні особливості.  

Звичайно, грецька та римська культури дуже схожі. Але в теж час між цими двома цивілізаціями було дуже багато суттєвих відмінностей. p> Культура Стародавньої Греції вважається колискою європейської культури Праці грецьких філософів і вчених були основою багатьох досягнень сучасної науки. Значна частина наукової термінології, назви багатьох наук, наприклад В«історіяВ», більшість жіночих і чоловічих імен, були народжені саме в Греції. Можна сказати, що вихідним пунктом європейської культури є саме Стародавня Греція.  

Які причини, що зумовили таку важливу роль давньогрецької культури? Греція займала вигідне географічне положення, синтез культурних досягнень багатьох народів що населяють її територію, вміле використання цінностей чужих культур. Ці фактори відігравали велику роль, але їх недостатньо. p> Для духовності інших культур характерно підпорядкування цілям виживання. А грецька культура представляється вище цих цілей, вона як би надлишкова. У ній переважало духовне начало. Це і спонукало інші народи наслідувати грекам, будувати свою культуру по їх образам.  

Давньогрецької культурі було притаманне яскраво виражене індивідуалістичне початок. Суперечливість культури Стародавньої Греції та вільний характер її культури багато в чому обумовлені тим, що греки не копіювали інші народи, а покладалися на свої уявлення, вони творили самі, в цьому було їх велич.  

Характер у стародавніх римлян був іншим, ніж у греків. Вже сама назва В«римляниВ», свідчило про перевагу міста над людиною. Світогляд римлян було набагато прозаїчніше, ніж у греків. У їх манерах відчувалася обдуманість, але разом з тим і штучність. p> Основні особливості давньогрецької і давньоримської  

цивілізацій і їх культури  

Історію Стародавньої Греції прийнято ділити на п'ять періодів:  

- егейський або крито-мікенський період (III - II тис. до н.е.)  

- гомерівський період (XI-X ст. до н.е.)  

- архаїчний період (VIII-VII ст. до н.е.)  

- класичний період (V-IV ст. до н.е.)  

- період еллінізму (друга половина IV - середина I ст. до н.е.)  

Перші три епохи часто об'єднують під спільним ім'ям докласичного періоду.  

Греція чітко ділилася на три частини: північну, що охоплює Фессалію і Епір; центральну, обмежену з півночі Малійскім і Пагасейскім затоками, а з півдня - Коринфским і сардонічну; нарешті, південну, тобто Пелопоннес. Центральна Греція ділилася на сім областей, однією з яких була Аттика, з центром Афінами  

Світогляд греків складалось ще в крито-мікенський ...

Гражданская война в Древнем Риме (83—82 до н. э. )

Конфликт разгорелся прежде всего из-за неразрешимых противоречий между двумя группировками, сплотившимися вокруг Луция Корнелия Суллы с одной стороны и Гаем Марием младшим с другой.

Марианцы, удерживая власть недемократичным путём, стремились законсервировать существовавший порядок. Неизвестно ни одной их реформы кроме тех немногих, с которых они собственно и пришли к власти. Основными мероприятиями марианцев были проведение законопроекта о распределении италиков по всем трибам, отстранение Суллы от всех занимаемых должностей и уничтожение оппозиции с массового террора.

Проведение законопроекта о распределении италиков по всем трибам стало, однако, важнейшим политическим шагом партии марианцев. По результатам Союзнической войны, как уже было отмечено, италики получили лишь формально равные права с римлянами. На деле же они не оказывали хоть сколько-нибудь заметное влияние на решение политических во поскольку были зачислены исключительно в последние, самые многочисленные трибы. Вероятно, это было сделано римскими законодателями для того, чтобы успокоить италиков видимым дарованием им того, за что они боролись. Действительно, одними военными средствами сражаться на всех фронтах римляне не смогли бы (италики окружали Рим почти со всех сторон) .

Однако Марий и Сульпиций в скором времени после окончания Союзнической войны решили использовать италиков для достижения таких политических целей, как установление своего правления в Риме, а также для назначения Мария на будущую войну с Митридатом.

Вероятно, что последняя цель и была основной. Марианцы, достигнув власти, не совершили кроме этого запоздалого решения (запоздалого потому, что Сулла уже отправился на войну) ничего значительного. Потому их позицию можно назвать деструктивной по отношению к римскому государственному порядку.

Интересно, что о политических Мария (в отличие от его военных дарований) главный его биограф Плутарх отзывается крайне сдержанно, скорее отрицательно, называя его «по природе не к мирной гражданской деятельности» [5]. Имея по сути неограниченную власть, стоявшие у руля власти в Риме могли проводить (кроме террора) любую реформаторскую политику, как это наиболее ярко показал пришедший им на смену Сулла. У марианцев определённо не было чёткого плана действий на случай провала плана по отправке Мария полководцем в Азию, что и случилось. Достигнув власти ради исполнения этой цели и упустив реальную возможность её действительно исполнить, марианцы как будто потеряли всякий интерес к созиданию и обратились к разрушению.

В то же время, Сулла стремился не к восстановлению законной власти, а к установлению режима своей личной власти. В качестве повода было выбрано ущемление Марием чести и достоинства самого Суллы, а также ущемлением прав патрициата в целом (последнее действительно имело место) . Кроме того, Сулла не мог отпраздновать свой заслуженный триумф за победу над Митридатом, пока в Риме хозяйничали марианцы. Не последнее место имела личная вражда между Суллой и Марием, которая после смерти последнего вылилась в противостояние двух партий.

Объяснение: