Охарактеризуйте особистість александра македонського, наведіть 2-3 приклади з його життя

Внаприкінці липня 356 р. до н. е. народився син філіппа та олімпіади — олександр. олександр дістав виховання, що личило молодому аристократу того часу. коли йому виповнилося 13 років, вихователем до нього був запрошений аристотель, і три роки олександр слухав лекції філософа. олександр високо цінував аристотеля і шанував знання, що дістав від вчителя, адже це відрізняло його від решти простих смертних. втім, таке ставлення до аристотеля не завадило олександру розправитися з родичами вченого, коли ті наважилися суперечити царю. олександр займався точними науками, вмів грати на лірі, захоплювався театром. текст 2 у 340 р. до н. е., коли олександрові було 16 років, він уперше взяв на себе іння державою. він досить успішно впорався з цією нелегкою . його батько філіпп ii побачив в діях олександра загрозу своїй могутності і замислив позбавити сина прав на престол. з цією ж метою він відлучив від олександра його друзів. під час одного з бенкетів філіпп ii був убитий. казали, що вбивцю підіслав олександр, хоча не всі вірили у це. олександр намагався подати смерть філіппа як результат змови персів. проте вбивство царя настільки природно випливає з сімейного конфлікту, що ці твердження олександра спробами зняти з себе звинувачення у вбивстві батька і звалити провину на чужі плечі. текст 3 загибель філіппа відкрила олександрові шлях до влади. йому було на цей час 20 років, і він збирався утворити наддержаву, об’єднавши грецію з персією. усіх родичів, що могли претендувати на престол, олександр наказав стратити. його зведена сестра, декількох днів від народження, була вбита на руках у матері — другої дружини філіппа, яку потім примусили повіситися. правда, слід зазначити, що олександр з приводу цього висловив легке обурення. олександр був нетерплячий і хотів будь-що домогтися свого. він зухвало нехтував не тільки людськими, але й божественними настановами. йому все було по силах і все дозволено. висновки по 1 питанню. ознайомившись з текстами учні висловлюють власну думку про александра македонського, як про людину та молодого монарха. (опираючись на схему вище зазначену) фізкульт-хвилинка 2. східний похід. працюємо з історичними джерелами (ст.. 181) - з якими країнами воював александер македонський та як він вів себе на захопленій території? робота з таблицею. (таблички знаходяться на слайді презентації) - які були напрямки східного походу та їх результативність? 3. політична діяльність александра македонського. протягом східного походу александер македонський ліквідував перську імперію і замінив її на власну імперію. держава створена македонським прожила не так багато, а народи, які він об’єднав швидко здобули свободу. походи александра сприяли розвитку торгівлі у світовому масштабі. із золота захопленого македонським у персів з часом почали карбувати монети у великій кількості. із завоюванням сходу, македоняни поширювали грецьку культуру та грецький спосіб життя на завойовані території. в результаті походів греки почали знайомитися зі здобутками східної науки та культури. працюємо з контурною картою. - обвести територію імперії александра македонського. - підписати країни, які входили до імперії македонського. після роботи з контурною картою учні називають країни, які входили до імперії александра македонського.

в xix веке особо выделяется классический труд французского   а. валлона  « рабства в античном мире» (1-е изд. 1847, 2-е изд. 1879)[4], эта работа долгое время оставалась единственной попыткой систематизации материала древности по вопросу античного рабства[5]. из других учёных xix в. можно отметить  к. бюхера, акцентировавшего значение рабства для народов классической древности[5].

уильям митфорд  обращая внимание на развитие рабства, подчёркивал, что свободой в греции могло пользоваться лишь незначительное меньшинство[6].

в отличие от xix  в., в xx  в. вопрос о социальной структуре античного общества, в частности об античном рабстве, стал одним из важнейших в центре внимания антиковедов[4].

как отмечал  м. финли, античное общество рассматривало рабство как естественную и органическую часть своего существования[4].  а.  и.  доватур  выделял включение  аристотелем  в число первичных человеческих объединений, наряду с парой, соединения господина и раба[3]. аристотель в самом начале своего знаменитого трактата «политика» теоретически обосновывал необходимость рабства как социального института, без которого была бы невозможна «благая жизнь» его соотечественников[3].

а.  п.  медведев выделяет роль  полиса  в поддержании рабовладельческого характера древнегреческого общества: по  ксенофонту, все хозяева рабов в общине действуют вместе, как «добровольная стража»; известно рассуждение  сократа  в беседе с главконом о том же[3].

как констатировал  энгельс, «только рабство сделало возможным разделение труда в более или менее крупном масштабе между земледелием и промышленностью и таким путём сделало возможным расцвет древнего мира, греческую культуру. без рабства не было бы греческого государства, греческого искусства и науки; без рабства не было бы и римской империи, а без греческой культуры и римской империи не было бы и современной европы. мы никогда не должны забывать, что все наше , политическое и интеллектуальное развитие имело своим предварительным условием такой строй, в котором рабство было столь же необходимым, сколько общепризнанным элементом»[5].

особняком в вопроса стоят устаревшие ныне  э. мейер, считавший, что рабство мало чем отличалось от наёмного труда[5], и  у. уэстерман, по которому рабство, крепостничество и наёмный труд были равномерно присущи античному обществу[7].

отмечают, что по вопросу рабства в древнем мире тесно связана с  идеологическими  разногласиями  нового времени[4].

проф.  э. д. фролов, рассказывая об общем очерке классической греции  к. м. колобовой  1937 г., который, как он отмечает, до сих пор остается одним из лучших среди подобных общих обзоров античного мира, представляет его как в полной мере отражающий выработанную к тому времени советскими концепцию рабовладельческого способа производства как определяющего системного стержня античной . откуда - "резкое неприятие как взглядов эд. мейера и м. и. ростовцева, не видевших особых различий между жизнью классической древности и отношениями нового, капиталистического времени, так и теории к. бюхера, низводившего античность до уровня примитивного, обходившегося без развитой системы обмена, натурального хозяйства"

Во время правления Тауекель-хана и его союзных отношений с чагатаидами Могулистана у него было большое влияние на ход политических дел в Могулистане. Так, Шах Махмуд чорас упоминает о его участии в делах Могулии, в частности в Чалыше и Турфане, где «позиция Таваккул-хана была определяющей в решении во кому быть на троне этого владения».

Объяснение:

Тауекель начал войну за присырдарьинские города, в 1586 году он предпринял попытку овладеть Ташкентом. Узнав, что войска Абдулла-хана II сосредоточены на юге, Тауекель напал на северные районы Мавераннахра