Вопросы по греции) постройка со множевством запутанных ходов? герой, совершивший 12 подвигов? верховый бог у греков? власть лучший это? власть немногих это?

Лабиринт, геракл, зевс,

12 подвигов-геракл,бог-зевс,постройка-лабиринт.

1873 народився Микола Міхновський, громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття. Під час навчання на юридичному факультеті Київського університету (1890–1895) приєднався до Молодої громади. 1891–1893 входив до таємної студентської політичної організації "Братство тарасівців", автор її програми "Кредо молодого українця". Займався адвокатською практикою спочатку в Києві, від 1899 – у Харкові, брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. На пропозицію керівництва Революційної української партії написав брошуру "Самостійна Україна", в якій вперше висунув ідею політичної самостійності України. Наприкінці 1901 – на поч. 1902 створив Українську народну партію (УНП), що проголосила своєю головною метою боротьбу за незалежність України. У програмних виданнях партії "Робітнича справа у програмі УНП", "Справа української інтелігенції у програмі УНП", "Десять заповідей УНП" (1903) розробив основні засади та принципи українського націоналізму. Керував таємним напіввійськовим товариством "Оборона України" (1903–1908), яке здійснило кілька демонстративних терористичних акцій, спрямованих проти антиукраїнської політики царизму в Україні. Засновник часописів "Самостійна Україна" (1905), "Хлібороб" (1905), "Запоріжжя" (1906), "Слобожанщина" (1906), "Сніп" (1912–1913). Під час 1-ої світової війни – поручик, служив у Київському військовому суді. Разом з однодумцями розробив програму творення українського війська, яку з початком Української революції 1917–1921 активно втілював у життя. Засновник і керівник утвореного 16 березня 1917 Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, член Українського генерального військового комітету, один з організаторів 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького. Виступав від УГВК на Всеукраїнському національному конгресі 1917, обраний членом Української Центральної Ради. Діяльність Міхновського, спрямована на утворення української армії, не була підтримана соціалістичною більшістю керівництва УЦР, після Першого Українського військового з'їзду 1917 (18–21 травня) вийшов зі складу УГВК. За деякими відомостями, був причетний до виступу 2-го Українського полку ім. П.Полуботка, після якого на вимогу лідерів УЦР був відправлений на Румунський фронт. Восени 1917 оселився на Полтавщині, обраний Лубенським мировим суддею, приєднався до Української демократичної хліборобської партії (УДХП), сприяв поширенню її впливу. За Української Держави перебував в опозиції до влади, був одним з лідерів УДХП. Після початку протигетьманського повстання 1918 виступав за примирення сторін (гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР та утворення коаліційного кабінету при збереженні гетьманату. Разом із хліборобами-демократами розробляв план усунення Директорії УНР від влади шляхом встановлення військової диктатури. Пізніше мав контакти з отаманом Н. Григор'євим, є відомості, що Міхновському належить авторство відозв, з якими отаман Н. Григор'єв звертався до українського селянства. 1920 перебував у Новоросійську, марно намагався емігрувати. Жив на Кубані, учителював, працював у кооперації. 1924 повернувся до Києва, був там заарештований Державним політичним управлінням УСРР, після кількох днів допитів опинився на волі. Наступного дня після звільнення скінчив життя самогубством, проте обставини смерті не з'ясовані.

Объяснение:

  один раз он бежал и присоединился к разбойничьей шайке, которая действовала в то время на территории италии. когда он попал в плен во второй раз, его продали в школу батиата, где он развлекал публику в гладиаторских боях. своей силе он приобрел огромную славу и был всем известен как гладиатор спартак. биография его местами неизвестна, однако, период, когда он бежал из плена, описан довольно подробно. в древние времена в риме ссылали в гладиаторы в качестве варианта смертной казни. как правило, все гладиаторы, сражавшиеся на аренах, были рабами — галлами и фракийцами. эти народы всегда отличались воинственным и непокорным нравом. многие из таких рабов-гладиаторов являлись военнопленными, совсем недавно расставшимися со свободой, и непривыкшими к рабству. спартак, являясь прирождённым лидером и организатором, быстро стал среди них вождём. восстание рабов в древнем риме гладиаторы готовили мятеж, однако, их заговор раскрылся, и чтобы спасти свои жизни, им пришлось совершить побег, напав на охранников и сломав двери школы. таким образом, спартак со своим маленьким отрядом, численность которого составила 78 человек, бежал из города и укрылся в вершине горы везувий . вершина везувия послужила беглецам довольно удобным укреплением, где они провели какое-то время, пока к отряду спартака не примкнули остальные участники заговора из других гладиаторских школ. во время побега отряд спартака встретил обоз с оружием, который направлялся в гладиаторские школы. восставшие завладели оружием, решив таким образом проблему вооружения людей. эта проблема была серьёзным препятствием для армии восставших рабов во время войны. так, известно, что спартаковцы сражались заострёнными кольями, которые наносили почти такой же вред, как и железные. позже, в ходе военных действий, армия повстанцев получила возможность достойно вооружиться. постоянному присоединению беглых рабов, спартаку удалось создать армию, численность которой составила 120  000 человек. многие считают, что секрет его успеха заключался в том, что этот талантливый организатор смог создать войско по образцу римской армии, не допустив превращения большого скопления пёстрого разноплеменного сборища в огромную разбойничью шайку. видео о биографии гладиатора спартака конечно, люди спартака бесчинствовали во время набегов на богатые города и имения, но он не мог повлиять на поступки разношерстной толпы рабов. тем более что единственной материальной базой армии служили грабежи богатых рабовладельцев. войско повстанцев на протяжении трех лет вело успешные бои с римскими легионами, одержав многочисленные победы и вселив на недолгое время надежду и веру в свободную жизнь многим рабам. большую роль в поражении армии сыграли раскольнические настроения несогласных с действиями вождя командиров, которые, в результате отделения от общего войска, разбивались римлянами. в 71 году до нашей эры произошло финальное сражение, в ходе которого спартак был серьёзно ранен, а затем убит противником. рабов-спартаковцев, попавших в плен, распяли на крестах. шесть тысяч распятых протянулись вдоль дороги из капут) в рим, создав ужасную картину, напоминающую об этой неудавшейся освободительной войне повстанцев за свободу.  ²учи²