Найвизначнішим автором комедії у стародавній греції вважався: а есхіл б гесіод в софокл г арістофан

Объяснение:

Захват Рима готами (24— 26 августа 410 года) — разграбление Рима вестготами в августе 410 года.

Во время вторжения в Италию осенью 408 года войско вестготов под предводительством короля Алариха I в 1-й раз осадило Рим. Получив богатый выкуп, Аларих снял осаду и возобновил переговоры с императором Гонорием об условиях мира и местах постоянного поселения готов. Когда переговоры не увенчались успехом, Аларих в 409 году повторно осадил Рим, заставив сенат избрать нового императора Аттала. В обмен на низвержение своего соперника Гонорий согласился пойти на уступки готам, однако переговоры были сорваны внезапным нападением на войско Алариха. В отместку Аларих захватил Рим в августе 410 года.

Разграбление великого города варварами произвело большое впечатление на современников и ускорило распад Западной Римской империи. Рим пал впервые за 8 веков (после захвата города галлами около 390 до н. э.) и вскоре в 455 году снова подвергся разграблению в результате морского набега вандалов из Северной Африки.

ответ:Саад-ад-дін, турецький історик і вихователь султана Мурада III (1574 – 1595), написав історію Туреччини, починаючи з Османа І, тобто з 698 р. хіджри, або з 1299 р. за європейським літочисленням. Перший том цієї праці був перекладений на італійську мову абатом Бруттаті і виданий у Відні в 1649 р. Два інші томи були перекладені на французьку мову фран­цузьким арабістом Антуаном Галланом в 1710 р. і надруковані в уривках у відомій праці Дарю з історії Венеціанської республіки, т. VIII, стор. 192–198.

Коли весна вже закінчувалася, султан Мехемед1, бачачи, що все готове і що всі війська вже зібрані, вирушив з божою поміччю в похід, наказавши одночасно везти на окремих возах величезні гармати, які він звелів виготовити для того, щоб зруйнувати стіни і башти [Константинополя]. Перед тим як вирушити в похід, він зробив генеральний огляд своєї армії, під час якого, віддавши хвалу богові і підбадьоривши начальників армії, ві­зирів і війська, щоб вони показали свою військову доблесть, оголосив їм, що він має намір узяти місто Стамбул [Константи­нополь] і перетворити його в центр мусульманської релігії, спо­діваючись на обіцянку пророка. І ось, бачачи загальне підне­сення духу у осіб усіх рангів, бачачи, що нема жодної людини, яка не була б готова пролити свою кров за таку добру справу, він вирушив до Стамбула.

Мудрі потомки пророка і шейхи супро­водили його і якийсь час ішли, за звичаєм, з армією, молячись за щасливий результат прийдешнього бою, після чого вони по­прощались і пішли, щоб молитись у себе дома, поки триватиме похід, за винятком шейхів Акшемс-Еддіна і Акбююкбедеха, яких султан узяв з собою, щоб просити через них у бога до ... Вранці султан прибув на місце, і вся армія наблизилась і зайняла позиції перед стінами з боку суші, надзвичайно здивувавши об­ложених, які відчули страх, побачивши це військо, навіть незва­жаючи на те, що імператор [візантійський], попереджений про рішення султана, наказав укріпити всі слабі місця міста, через які було б легше почати напад, і сам він був сповнений твердої рішимості захищатися до кінця.

Перш, ніж султан почав облогу, імператор послав йому про­позицію взяти собі всі міста і їх околиці поза Стамбулом, але залишити йому, імператорові, місто, за що імператор платитиме султанові щорічну данину. Але султан, відкидаючи ці пропози­ції, відповів, що шабля і його релігія нерозлучні, і зажадав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на баштах і стінах артилерію, воїнів, озброєних муш­кетами і великими запасами смоли.

Объяснение: