2примерные вопросы к экзамену по отечественной 1 курс 2 семестр1. центры зарождения восточнославянской государственности. споры вокруг проблемы образования государства русь. государство в iх-хiвв.2. общество в хi–начале хiiiвв. право. особенности развития государства и социально-политических отношений в различных землях руси в удельный период.3. владимиро-суздальское княжество в хii–начале хiiiвв.господин великий новгород в хii-хvвв.4. русь в международных отношениях х –хiiiвв.: отношения с великой степью, византией, западной европой.5. батыево нашествие. русь и золотая орда. оценка значения зависимости руси от золотой орды в .6. альтернативы объединительныхпроцессов на руси в хiii–хvвв. центры объединения земель: литва, тверь, москва.7. социально-политический строй московской руси в хiv–хviвв. российское государство при иване iiiи василии iii.8. эпоха ивана грозного: этапы внутренней и внешней политики. итоги царствования ивана грозного и оценка значения данного периода в российской .9. церковь и государство на pуси в xiv-xviвв. (сергий радонежский, церковь и флорентийская уния, нестяжатели и иосифляне, положение церкви при иване грозном10. церковь и государство в россии в xvii-xviiiвв. (реформа никона и раскол православной церкви, церковная реформа петра i, положение церкви во второй половине xviiiв.)11. смутное время, как кризис российского государства и общества. причины, этапы, значение смуты в российской .12. общие тенденции развития , общества и государства в хviiв.13. внутренние реформы и преобразования петра i. значение петровской эпохи в российской .14. внешняя политика петра ii.15. внешняя политика pоссии в 1725-1762 гг.16. внутренняя жизнь pоссии в эпоху екатерины ii.17. внешняя политика россии при екатерине ii.18. внешняя политика россии в 1796-1825 гг.19. россия в период царствования александра i. (внутренняяжизнь страны).20. движение декабристов.21. общественно-политическая мысль в 30-50-е годы xixвека.22. внутренняя политика николая i.23. внешняя политика николая i. крымская война.24. отмена крепостного права и другие великие реформы александра i25. внешняя политика во второй половине х1х века.26. революционное движение в россии в середине х1х-начале хх вв. (причины, этапы, основные революционные организации и доктрины).27. понятие модернизации, ее формы и методы. реформы витте и столыпинская аграрная реформа в свете модернизации россии.28. причины, характер и особенности первой мировой войны. участие россии в первой мировой войне.29. общая характеристика гражданской войны в россии: причины, особенности, периодизация, итоги. политика «военного коммунизма». 30. в 20-е годы. система власти. нэп.31. внешняя политика в 1920-е годы.32. в 30-е годы: становление тоталитаризма.33. социалистическая модернизация: индустриализация и коллективизация.34. внешняя политика в 1930-е годы.35. и начало второй мировой войны (1939-1941).36. великая отечественная война: причины, периодизация, основные сражения, итоги.

В 510 г до н.э свергли Тарквиния Гордого. В Риме установился республиканский строй. Причем в Римской республике присутствовали и демократические и аристократические черты, с большим преобладанием вторых. Высшими государственными органами стали народные собрания, сенат и магистратуры. Но, хотя народные собрания (центуриатные, трибутные и куриатные) и считались олицетворением свойственной полису демократии, органами реальной власти нобилитета были сенат и магистраты. Сенаторы не избирались, а назначались из представителей знатных и богатых семей, что делало сенат органом верхушки рабовладельцев, практически независимым от волеизъявления свободных граждан. Казна государства находилась в распоряжении сената. Магистраты обладали высшей военной властью, правом созыва собраний, правом суда и назначения наказаний.

Объяснение:

Відмінність відбудовчих процесів була зумовлена різними:

• пріоритетами і метою,

• стартовими умовами,

 

• шляхами можливостями.

1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.

• Тільки прямі збитки, заподіяні господарству України, становили 285 млрд крб.

• Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових фабрик, заводів, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.

• В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, а промислове виробництво становило 26% довоєнного рівня.

 

• Значно меншими, ніж у нашій республіці, були руйнування промислового потенціалу в країнах Заходу.

• Рівень англійської промисловості вже у 1946 р. досяг 90% показників 1937 р.

• Франція вже 1948 р. досягла довоєнного обсягу промислового, а у 1950 р. — сільськогосподарського виробництва.

2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої до а західні країни активно використовували асигнування, що надавали США відповідно до «плану Маршалла».

• Західноєвропейські уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Західні країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946-1952 рр. 13,3 млрд доларів.

 

• СРСР, а під його тиском ще вісім країн Центральної та Південно-Східної Європи відмовилися від участі у цьому плані.

• СРСР спирався на власні ресурси, використовуючи тяжку, ручну в багатьох випадках, працю українського населення. Широко використовували працю в’язнів сталінських концтаборів.

3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.

Західні країни розпочинали відбудову в такій послідовності:

• стабілізація національної валюти;

• відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв’язку;

• розвиток сільського господарства та на його основі харчової промисловості;

• розвиток виробництва предметів першої необхідності;

• розвиток важкої промисловості на основі розвитку науки і прогресивних технологій.

У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети

були іншими:

• СРСР розпочинав відбудову з розвитку важкої промисловості, куди спрямували основні кошти і трудові ресурси;

• проводилася сувора економія і накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловості;

 

• задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на задній план;

• на основі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки;

• під час відбудови не брали до уваги екологічних аспектів;

• економіка У країни відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;

• переважала ручна праця;

• кількісні показники переважали над якісними;

• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.

4. У західних країнах процес відбудови відзначався швидшими темпами.

Західні країни довоєнного рівня досягли у 1947-1948 pp. В Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.).

5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.

Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей. Широко пропагувався рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця. Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув’язнених і військовополонених, праця жінок і підлітків, безплатна праця колгоспників.

6. Широко використовували в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.

Прикладом може слугувати Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний б життя», виданий 21 лютого 1948 р.

7. У паливно-енергетичному балансі перевага у споживанні надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енергомісткість і металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.

8. Відбудова України, на відміну від країн Заходу, ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю, та інтеграцію з розвиненими країнами світу.

Объяснение: