Эпоха просвещения тесты. вариант 1. 1. каких из перечисленных ниже мыслителей можно отнести к французским просветителям xviii в.? а) д. локк , б) вольтер, в) р декарт, г) ш. монтескье, д) ж- ж. руссо , е)ф. бэкон д) т. гоббс 2. какие из перечисленных ниже положений составляли взгляды просветителей? а) считали идеалом государственной власти конституционную монархию или республику б) отстаивали идеи свободы , в) верили в силу и способность народа изменить существующий мир г) критиковали церковь и провозгласили культ разума, д) считали церковь главной своей опорой, е) выдвинули лозунг: «у подданных прав нет, есть одни обязанности» 3. кому из деятелей просвещения принадлежало такое суждение: « в одном и том же правительственном органе законодательная власть соединена с властью исполнительной, свободы нет, так как можно опасаться, что тот же самый монарх или тот же самый сенат, который может издавать тиранические законы. свободы не бывает еще в тех случаях, когда судебная власть не отделена от власти законодательной и исполнительной. если она объединена с властью исполнительной, то судья превращается в » 4. назовите хронологические рамки эпохи просвещения. 5. кто занимался изданием «энциклопедии наук, искусств и ремесел» : 6. установите соответствие между именами деятелей просвещения и их идеями. запишите в таблицу буквы выбранных ответов. 1) « нелепый из всех деспотизмов, самый унизительный для человеческой природы это деспотизм » 2) права на свободу и собственность дарованы человеку от рождения. 3) республика - наилучший вид государственного устройства. 4) народ имеет право свергать правителей. а) д. локк б) жан жак руссо в) вольтер г) ш. монтескье д) д. дидро е) т. гоббс 1 2 3 4 7. объясните понятие «утопические идеи». 8. в чем значение теории общественного договора. вариант 2. 1. каких из перечисленных ниже мыслителей можно отнести к просветителям xviii в.? а) д. локк, б) вольтер , в) р. декарт, г) ш. монтескье, д) ж-ж. руссо, е) ф. бэкон д) т. гоббс 2. какие из перечисленных ниже положений составляли взгляды просветителей? а) выдвинули теорию общественного договора. б) отстаивали идею просвещенной монархии в) считали необходимым сохранить сословные привилегии , г) критиковали идеи рационализма. д) считали религию непременным атрибутом государства, е) выдвинули идею о контроле народа над властью. 3. кому из деятелей просвещения принадлежало такое высказывание: « итог общественного договора - создание государства. люди, находящиеся в естественном состоянии, понимают, что это состояние опасно, и договариваются делегировать какому-то органу свои полномочия, чтобы взамен получить безопасность и правила поведения.» а4. назовите территории на которых распространились идеи эпохи просвещения. а5. кто высказывал утопические идеи : а6. установите соответствие между именами деятелей просвещения и их идеями. запишите в таблицу буквы выбранных ответов. 1) повинности крестьян должны быть отменены. 2) главная беда общества – частная собственность. 3) конституционная монархия - наилучший вид государственного устройства. 4) народ имеет право контролировать деятельность правителя. а) д. локк б) жан жак руссо в) вольтер г) ш. монтескье д) д. дидро е) г. мабли 1 2 3 4 7. объясните понятие «секуляризация» ( обмирщение 8. какие идеи просветителей до сих пор используются в современной политической жизни.

Ареопаг ареопа́г — (др. -греч. ἄρειος πάγος, буквально — холм ареса) , орган власти в древних афинах, назван по месту заседаний на холме ареса возле акрополя. возник в эпоху родоплеменного строя как совет старейшин. состоял из пожизненных членов, пополнявшихся из бывших архонтов, кандидатов в которые намечал и избирал ареопаг. обладал широкой политической, судебной, контролирующей и религиозной властью. ареопаг являлся оплотом аристократии, позднее — олигархии. главными функциями ареопага было наблюдение за соблюдением законов и суд по делам, связанным с убийствами. само судилище располагалось на одноимённом холме, где, по преданию, проходил суд над богом аресом за пролитие крови посейдонова сына [1] . эсхил выдвигает версию, согласно которой холм назван в честь амазонок, разбивших на нём лагерь во время осады афин. ограничение власти ареопага началось с развитием афинской рабовладельческой демократии. реформа эфиальта (462 до н. э. ) ликвидировала значительную долю политической власти и влияния ареопага, сохранив за ним, однако, право наблюдения за законами и функции суда по некоторым уголовным и религиозным преступлениям. до конца античных афин остался авторитетнейшим властным и судебным органом афин. в трагедии эсхила «эвмениды» учредительницей ареопага является афина.

Роль запорозької січі у воєнно-політичних подіях 60—80 рр. xvii ст. після створення української козацької держави запорозька січ підлягала владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. проте запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької україни. це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. після смерті б. хмельницького запорожжя виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковувалося гетьману, проводячи самостійну внутрішню і зовнішню політику. така політика часто йшла врозріз із політикою гетьманів. протистояння між гетьманами й запорозькою старшиною було вигідне царському уряду. після укладення андрусівського перемир'я 1667 р. запорозька січ перебувала під контролем речі посполитої і московської держави, а фактично здійснювала самостійну політику, керуючись лише власними інтересами. за «вічним миром» 1686 р., січ підпорядковувалася лише московському царю. саме від цього часу були заборонені будь-які відносини запорожців із польщею та кримським ханством, а для контролю над козаками на запорозьких землях збудували фортеці, де розмістили московські залоги. за роки національно-визвольної війни на січі теж відбулися певні зміни. запорожці об'єднувалися в курені — військові та адміністративно-господарські одиниці. до них входили також юнаки і хлопчики, які готувалися стати козаками — молодики і джури. очолював курінь отаман. його обирали козаки куреня. під час воєнних походів із курінних козаків формувалися полки та сотні, обирали полковників і сотників. об'єднання запорозьких козаків в одну організацію називалося кошем, запорозькою січчю. її очолював кошовий отаман. курінні отамани разом із кошовим січчю. в умовах майже постійних бойових дій їх роль зростала. навіть з'явилася посада кошового гетьмана. у запорозькій січі дотримувалися традиції козацької демократії і соціальної рівності. діяли козацькі ради. на них, зокрема, запорожці розподіляли угіддя між куренями, обирали кошового, писаря, суддю, осавулів та інших старшин. тривала війна й негаразди сприяли напливу охочих долучитися до «братства» запорожців. це були переважно знедолені й ображені, що перетворювало січ на вибухонебезпечне середовище, яке гостро реагувало на будь-які утиски й обмеження прав і свобод. кошовий отаман і. сірко. одним із найвідоміших отаманів запорозької січі другої половини xvii ст. був іван сірко (початок xvii ст. — 1680 постать і. сірка — одна з найбільш суперечливих в українській історії. уперше в письмових джерелах ім'я і. сірка згадується в 1653 р. у 1658—1660 рр. подільські козаки обирали його вінницьким (кальницьким) полковником. і. сірко був серед тих, хто виступав проти гетьмана і. виговського. саме він організував і здійснив військовий похід на аккерман, що спричинив розпад україно-татарського союзу й не дав можливості і. виговському скористатися результатами перемоги під конотопом. і. сірко зі своїми козаками примусив і. виговського зректися булави і зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук ю. хмельницького. за це він отримав від російського царя винагороду — «двісті золотих та на триста рублів соболів». після підписання слободищенського трактату 1660 р. і. сірко виступив проти нього, залишив полковництво й пішов на запорожжя. у 1660— 1661 рр. брав участь у походах запорозьких козаків проти кримського ханства. після обрання і. брюховецького гетьманом в 1663 р. і. сірко вперше став кошовим отаманом війська запорозького. у 1663 р. він здійснив два вдалі походи до криму, завдавши відчутних поразок ханським . наступного року разом із московськими військами здійснив похід на правобережжя і розгромив загони польського полковника с. чернецького і правобережного гетьмана п. тетері. після укладення андрусівського перемир'я 1667 р. між мо-сковією і річчю посполитою і. сірко деякий час підтримував п. дорошенка в його боротьбі за возз'єднання козацької україни, але після того, як правобережний гетьман вирішив прийняти про¬текторат турецького султана, виступив проти нього. восени 1667 р. і. сірко став полковником харківського полку на слобожанщині і здійснив похід до криму: 8-тисячне козацьке військо розгромило татарську орду поблизу самої кафи (сучасна феодосія) і визволило близько 2 тис. бранців. цей переможний похід обернувся поразкою для п. дорошенка та його війська в боротьбі за об'єднання україни, він утратив союзників — татар. у 1670 р. запорожці знову обрали і. сірка своїм кошовим. того ж року він здійснив похід на очаків, турецьку твердиню на узбережжі чорного моря, захопив і зруйнував її. у жовтні 1671 р. новий крутий поворот — і. сірко разом із м. ханенком присягнув речі посполитій і зобов'язався воювати з кримським ханством. у 1672 р., після усунення від влади д. многогрішного, і. сірко вирішив поборотися за гетьманську булаву, але зазнав поразки. полтавський полковник ф. жученко захопив і.