Какие противоречия отличали национальную политику , проводившуюся в 20-е гг. xxв ?

национальную политику, проводившуюся в 20-е годы xx века, отличали различия в подходах в разных странах мира. так в сша в то время начинался затяжной финансовый кризис, который стал настоящей «проверкой на прочность» для тогдашнего американского правительства. в вовсю «строили коммунизм» на костях кулаков, священства, дворянства и прочих «несогласных» или «контрреволюционеров», в стране начинался голод. в германии зарождалось движение национал-социалистов, а в италии набирало ход фашистское движение.

Взятие Ак-Мечети в 1853 году — эпизод русско-кокандской войны, крупное боестолкновение начального этапа кампании, в ходе которого отряд Русской армии под руководством генерала Перовского установил контроль над городом Ак-Мечетью (теперешняя Кызылорда) на реке Сырдарья.

Объяснение:

В первой половине XIX века в результате военной экспансии южные районы Казахстана вошли в состав Кокандского ханства. Для закрепления вновь завоёванных регионов кокандцами в начале XIX века было начато строительство северной ветви крепостей, в которую входили такие укрепления как Ак-Мечеть, Аулие-Ата, Мерке, Туркестан, Сузак, Чалдовар, Шиш-Тюбе, Ток-мок, Пишпек и другие[5].

Крепость Акмечеть была заложена на левом берегу Сырдарьи Омар-ханом, правителем Кокандского ханства, около 1817 года, как форпост в казахских степях и опорный пункт для совершения набегов, а через год перенесена на правый берег реки. Расположенная на пересечении караванных путей — из Ташкента, Бухары и Хивы через Атбасар в Западную Сибирь, через Тургай в Троицк и Оренбург, — она имела важное стратегическое значение, запирая у Аральского моря все пути в Среднюю Азию, и считалась среднеазиатскими народами неприступною.

Вільнонароджені жінки в Стародавньому Римі були громадянками[2], але не мали правоздатності в політичних відносинах[3] Через те, що життя жінок обмежувалося певними гендерними ролями, римські історики згадують жінок у своїх працях рідше, ніж чоловіків. Хоч і у римських жінок не було прямої політичної влади, проте ті, хто були з багатих або впливових сімей, мали змогу через приватні переговори здійснювати певний вплив[4]. Видатні жінки, які залишили незаперечний слід в історії Стародавнього Риму від Лукреції та Клавдії Квінти, історії яких стали частиною римської міфічної традиції; жорстокі жінки республіканської епохи, такі як Корнелія, мати братів Гракхів, і Фульвія, яка командувала армією і випускала монети, на яких є її зображення; жінки династії Юліїв-Клавдіїв, а саме найбільш видатна Лівія(58 р. до Р.Х - 29 р. після Р.Х), яка внесла значний вклад у формування соціальних стандартів Риму; і імператриця Олена (c.250-330 рр. після Р.Х), що сприяла поширенню християнства[5]

Объяснение:

Вільнонароджені жінки в Стародавньому Римі були громадянками[2], але не мали правоздатності в політичних відносинах[3] Через те, що життя жінок обмежувалося певними гендерними ролями, римські історики згадують жінок у своїх працях рідше, ніж чоловіків. Хоч і у римських жінок не було прямої політичної влади, проте ті, хто були з багатих або впливових сімей, мали змогу через приватні переговори здійснювати певний вплив[4]. Видатні жінки, які залишили незаперечний слід в історії Стародавнього Риму від Лукреції та Клавдії Квінти, історії яких стали частиною римської міфічної традиції; жорстокі жінки республіканської епохи, такі як Корнелія, мати братів Гракхів, і Фульвія, яка командувала армією і випускала монети, на яких є її зображення; жінки династії Юліїв-Клавдіїв, а саме найбільш видатна Лівія(58 р. до Р.Х - 29 р. після Р.Х), яка внесла значний вклад у формування соціальних стандартів Риму; і імператриця Олена (c.250-330 рр. після Р.Х), що сприяла поширенню християнства[5]