Политический компромисс был достигнут в

Аналогичный политический компромисс был достигнут в 1850 г.

хз

Объяснение:

Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль в архітектурі, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічної архітектури. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон у своїй праціEssai sur l'architecture religieuse du moyen-âge, particulièrement en Normandie,[1], який встановив зв'язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

Зміст

1 Характеристика стилю

2 Романські споруди

3 Романські фрески Каталонії

4 Романський стиль в Німеччині

5 Україна

6 Галерея

7 Див. також

8 Примітки

9 Література

10 Посилання

Характеристика стилю

Мантуя, Італія. Ротонда Сан Лоренцо, XI століття, романський стиль.

В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й Далекого Сходу.

Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Сюжетна капітель, ХІІ ст., Франція

 

Зооморфна капітель, ХІІ ст.

 

Адам і Єва, ХІІ ст., Франція

 

Капітель ХІІ ст. Всі - Музей Клюні, Париж

Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. Зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах — подовжені.

У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. Центр композиції — величезна фігура Христа. У верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

1. Насколько я помню, в 1240 г. он отбил нападение шведов, вернулся в Новгород и получил прозвище "Невский", но в этом же году у него произошел конфликт с новгородцами и выехал из города. Немцы захватили Новгород, который остался без князя. По новгородцев Невский вернулся на престол и в 1242 году выгнал немцев в битве на Чудском озере. (Ледовое побоище). Больше по Адександру не помню) 

 

2. В конце 14 в к власти пришел Дмитрий Донской. Он построил каменный Кремль. При Дмитрии Москва перестала платить налоги Орде. Это усилило конфликт между гос-вами и в 1380 г состоялась Куликовская битва, победил Дмитрий, именно в этой битве он и получил прозвище Донской. В 14-15 вв. Московское княжество возвышается, Москва стремится к эконом, полит и религиозной независимоти. 

 

3. Иван 3й присоеденил к Московскому княжеству Ярославское, а так же Калерию. Не выплачивал дань Орде, т.к. она слабла. Продолжил объеденение русских земель. При нем было завершено объеденение русских земель. 

 

5. Последствия ига: В этот период усилилась полит. раздробленность Руси,  население на Руси значительно сократилось, сама Русь на многие годы потеряла полит. и экономическую самостоятельность. 

 

7. Осуществил множество походов. Присоеденл к Москве Казань. и Астрахань(в то время это было 2 ханства). Стремился получить выход к Балтийскому морю для свободной торговли с Зап. Европой, началась Ливонская война. . Недальновидная внешняя политика привела к сожжению Москвы крымским ханством. В пожаре погибли тысячи человек. 

 

8. Ввел разнообразные реформы, принял "Судебник", который существенно дополнил нормы права. Это ускорило формирование приказов(системы центральных учреждений Московии). Ввел опричнину. Значит. часть територии Московии выделялась в особенный царский удел(опричнину) где жили опричники - войско, преданное царю.

 Опричники безнаказанно вели себя, выполняя все прихоти царя. 

 

9. Причины: прекращение династии Рюриковичей, борьба бояр за власть, тяжелое эконом. положение страны после Ливонской войны и походов Ивана Грозного, социальный разлад в стране и оприччина, подорвавшая доверие и уважение к власти и закону.