Каков был состав участников и лидеров освободительного движения!

Состав участников был обычные недовольные нынешней политикой  иностранного государства. Составом лидеров были знатные дворяне или же люди которые хотели перемен.

Экономическое развитие России и стран Западной Европы в 20-50-е годы 19 века было разным.

Главное отличие заключалось в «коллективной собственности». Это была исключительно российская особенность. Также российское экономическое развитие отличалось тем, что имело ремесленные промыслы, и в России только-только появлялись монополии. В Европе монополии уже были, а ремесленного промысла уже не было.

Россия:

• Аграрная страна, экономика которой держится в основном на крепостнической праве и принудительном, а не наемном труде

• В это время происходит экономический рост при кризисе крепостнической системы, которая почти не реформировалась

• Промышленность также была, но аграрный сектор во много раз преобладал

• Сельское хозяйство было главным и во внутреннем рынке, и во внешнем

• Развитие сельского хозяйство было экстенсивным, потому что помещики желали увеличить только объем производства, а внедрение новых технологий и техник в обработке земли использовали не все

• Рост производства в сельском хозяйстве происходил за счет расширения пашни и увеличения барщины для крестьянина (до 6 дней в неделю)

• Предприятия были мануфактурного типа, в них работали приписные крестьяне – то есть труд был принудительный (из-за этого начался кризис в горнодобывающей промышленности)

• Было развитие промыслов, росло производство легкой промысшленности

• В это время начался промышленный переворот – появились новые фабрики и в Москве, и на Урале

Страны Западной Европы (например, Франция и Великобритания):

• Промышленность преобладает над сельским хозяйством в экономике

• Английская экономика была важным участником строительства мирового рынка

• Система лендлордизма в Великобритании – собственник земли передавал ее арендатору, который нанимал наемных работников

• Крестьян в Великобритании не было, во Франции – были, но они были лично свободными и вели свое хозяйство самостоятельно

• Предприятия были фабричного типа

• В Великобритании промышленный переворот уже закончился, а во Франции – подходил к концу

Відповідь:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.