Когда появилась в казахстане тюркская письменность?

Объяснение:

Австралийские аборигены (коренные австралийцы) — коренное население Австралии, также иногда называемые «австралийскими бушменами»[2], в языковом и расовом отношениях обособлены от других народов мира. Говорят на австралийских языках, значительная часть — только по-английски и/или на различных вариантах пиджинов. Живут, в основном, в удалённых от городов районах Северной, Северо-Западной, Северо-Восточной и Центральной Австралии, часть — в городах. Австралийская цивилизация является одной из старейших непрерывных культур в мире

В расовом отношении аборигены Австралии образуют отдельную — собственно австралийскую ветвь австралоидной расы[4].

Рождаемость аборигенов штата Виктория в 1970 году составляла 6,5 детей на одну женщину; аборигены Тиви в северной Австралии имели рождаемость по 5,0 детей на одну женщину в 1960 году[5]. До появления европейцев численность австралийских аборигенов составляла от 300 до 700 тысяч человек в составе более чем 500 племён и более чем 200 языковых групп, а к 1921 году сократилась до 60 тысяч[6]. По другим данным, в 1788 году численность австралийских аборигенов составляла около 750 тысяч человек, в 1911 году — всего 31 тысячу человек[7]. Их численность составляет 437 тыс. (2001, перепись), в том числе 26,9 тыс. чел. на островах Торресова пролива. Аборигены островов Торресова пролива культурно отличаются от прочих аборигенов Австралии, имея много общего с меланезийцами и папуасами.

Ныне большинство аборигенов опираются на государственную и иную благотворительность. Традиционные жизнеобеспечения (охота, рыболовство и собирательство, у части островитян Торресова пролива — ручное земледелие) почти полностью утрачены. Среди них и поныне сохраняются традиционные религии.

У 1230-х роках Міндовг став наймогутнішим серед усіх литовських князів. Приєднавши у 1230-1240-х роках західноруські землі (Полоцьк, Вітебськ), Міндовг поклав початок Великому князівству Литовському та став його першим великим князем. Проте його політичні амбіції на цьому не вичерпалися – у 1251 році Міндовг разом зі своєю дружиною Мартою приймають хрещення західного обряду, а вже у 1253 році за наказом Папи Римського Іннокентія IV отримують титул короля та королеви Литви. Таким чином держава Міндовга вийшла на європейську арену як рівноправний гравець, проте такий стан речей лишався недовго. Військові конфлікти з Тевтонським та Лівонським орденами, походи на Польщу, невдоволення литовського населення католицькими місіонерами викликали розлад у відносинах Литви із Заходом у цілому та папською курією зокрема. Тому 1255 року Папою Римським Олександром IV було оголошено хрестовий похід проти Литви. Такий заклик повторювався ще декілька разів. Існують відомості, що у відповідь на таку політику Папи Міндовг зрікся християнства близько 1261 року. Його ж син зробив це ще раніше – у другій половині 1250-х років Войшелек зрікся корони та католицизму, прийняв православ’я та відправився в паломництво на гору Афон. Сам Міндовг, будучи в неладах із усіма сусідами, був вбитий змовниками в 1263 році.

Міндовг цікавий у розрізі історії Русі-України декількома фактами:

За його правління Литва захопила частину руських земель.

У руських літописах згадується держава «Литва Міндовга».

Тісні політичні зв’язки Міндовга та Данила Галицького.

У цей період були здійсненні перші серйозні та задокументовані контакти Русі та Литви, при чому як у військовій, так і в політичній площинах.

Після Міндовга литовським князем на деякий час став син Данила Галицького Шварно. Далі княжив Тройден, проте в українській історії Литва виходить на перші ролі за часів великого князя Гедиміна (Гедимінаса) – засновника правлячої литовської династії Гедиміновичів.

У якому році Міндовг охрестився?1250 р.1251 р.1253 р.1255 р.