Какую роль играло рыцарство в средневековье? .

За военную службу рыцари получали от королей земельные наделы и власть и должны были иметь крепких лошадей, доспехи и слуг. Чаще рыцарями, в поисках богатства и почестей, становились младшие сыновья, так как старшим доставались по наследству владения отца. Особенно важную роль рыцари сыграли в Крестовых походах. Некоторые участвовали в них ради богатства и власти, другие, как истинные ревнители веры, для того, чтобы защищать паломников. Но рыцарство - это не только участие в боях и сражениях. Идеалом рыцаря был человек образованный, справедливый и благородный. Но далеко не все рыцари соответствовали этому идеалу.

Начиная с конца 80-х годов российское общество стало осознавать сложившиеся противоречия в различных сферах общественной жизни, в том • числе в сфере духовной, в межнациональных отношениях. С одной стороны, очевидным стал процесс национального и культурного пробуждения, возрождения народов страны, стремление преодолеть негативные ситуации, образовавшиеся в результате не всегда оптимальной национальной политики. С другой стороны, столь же очевидны националистические настроения и тенденции, «подогретые» экономическим, политическим кризисами, а также экспансией многочисленных зарубежных культурных, религиозных организаций с их нетрадиционными нормами и ценностями.

Народився у Дрогобичі (тоді — Руське воєводство, Королівство Польща) в сім'ї солевара Михайла-Доната.

Першу освіту отримав у священика церкви святого Юра о. Евтимія. Тоді ж отримав перші знання про розрахунок пасхалій і основні знання з латини.

Наприкінці 1468 або на початку 1469 вступив до Яґеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). Вивчав медицину та вільні мистецтва в Болонському університеті, де став доктором філософії (бл. 1478) і медицини (бл. 1482)

У Болоньї в 1478–1479 і 1480–1482 роках читав лекції з астрономії. Про високу оцінку його кваліфікації свідчить те, що Юрієві визначено подвійну платню — двісті лір замість звичайних ста.

З 1481 до 1482 був ректором Болонського університету — найстарішого в Європі, в історію якого він увійшов під іменем «Джорджо да Леополі» — Юрія зі Львова. Ректор — адміністративний керманич університету — обирався з викладачів на два роки. Юрій Дрогобич готував з професорами розклад лекцій, заповнював вакансії, встановлював порядок оплати праці професорів, контролював їхню роботу, організовував диспути, мав право кримінальної юрисдикції над усіма, хто перебував на службі чи навчався в університеті.

Підтримував тісні зв'язки з визначними італійськими вченими-гуманістами, серед них Марціо Галеотто, Реґіомонтан.

З 1487 — професор Яґеллонського університету. Помер у м. Кракові, де й похований.