Как звали первого призидента россии

Борис Николаевич Ельцин

Он был расположен в долине реки Евфрат — бедной и безжизненной. Здесь не было ни лесов, ни рудников — даже камня, пригодного для строительства. Вокруг не было ни дорог, ни торговых путей. Редкие дожди не могли насытить почву, и на богатый урожай рассчитывать не приходилось.
Вавилон являет собой выдающийся пример человеческой воли и усердия, направленного на достижение великой цели. Все ресурсы, которыми обладал Вавилон, были созданы руками человека. Его богатства — тоже творение рук человеческих. Вавилон обладал лишь двумя естественными ресурсами — плодородной почвой и водой в реке. Выполнив сложнейшую по тем временам задачу, умельцы Вавилона смогли направить воды реки по многочисленным каналам, построив дамбы и ирригационные сооружения. Каналы простирались далеко по долине и несли драгоценную влагу плодородной земле. Эти сооружения можно назвать первой в истории победой инженерной мысли. Богатейшие урожаи, которые снимали с тех пор вавилонские жители, были им наградой за труды.
Хотя Вавилон и участвовал во многих войнах, большинство из них были локальными или оборонительными, когда приходилось защищаться от неприятеля, грезившего о богатствах этого города. Выдающиеся правители Вавилона до сих пор живы в памяти человечества, потому что были мудрыми, справедливыми и предприимчивыми. Вавилон был избавлен от монархов, которые мечтали лишь властвовать над миром и собирать дань с порабощенных народов.

Ії

1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій

Однією із загальних закономірностей історичного процесу є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі. В історії людства на певних етапах окремі народи ставали носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях, коли людина ще сильно залежала від природи, дуже важливим був географічний чинник.

В кінці IV – III тисячолітті до н. е. творцями перших цивілізацій на Землі стали народи, які заселяли долини великих рік – Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе. Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль селянських общин, накопичення за часом розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті врожаї. Навіть кам'яні, дерев'яні або мідні знаряддя дозволяли вести тут велико-обсягові земляні роботи і одержувати значний додатковий продукт.

Отже, створювалися умови для майнового розшарування і виникнення держави. Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.

Ці загальні риси мали конкретні своєрідні прояви в різних країнах Стародавнього Сходу.

2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії

Історія відкриття. Месопотамією (українською – Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Ця територія зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамія – історична область, де згідно з сучасними уявленнями раніше від усіх на планеті складається державність.

Дуже довго ця цивілізація залишалася практично невідомою науці. Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавилона, про столицю Ассірії – Ніневію – "велику блудницю", про чаші гніву, яку сім ангелів вилили на приєвфратські землі. Опис цих місць зустрічається і у давньогрецького історика Геродота. Він захоплювався стінами Вавилона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу "висячі сади Семіраміди". Такі свідчення довго викликали сумніви, тому що було незрозуміло, куди могла зникнути велика цивілізація. У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя.