Скакими странами греция могла вести активную торговлю?

с финикийцами, с шумерами, с китайцами и египтом!

Ю́рий алексе́евич гага́рин (9 марта 1934, клушино, гжатский (ныне гагаринский) район, западная область, — 27 марта 1968, возле села новосёлово, владимирская область, ) — советский лётчик-космонавт, герой советского союза, кавалер высших знаков отличия ряда государств, почётный гражданин многих российских и зарубежных городов. 12 апреля 1961 года юрий гагарин стал первым человеком в мировой , совершившим полёт в космическое пространство[2][3]. ракета-носитель «восток» с кораблём «восток», на борту которого находился гагарин, была запущена с космодрома байконур. после 108 минут полёта гагарин успешно приземлился в саратовской области, неподалёку от города энгельса. начиная с 12 апреля 1962 года, день полёта гагарина в космос был объявлен праздником — днём космонавтики. первый космический полёт вызвал большой интерес во всём мире, а сам юрий гагарин превратился в мировую знаменитость. по приглашениям зарубежных правительств и общественных организаций он посетил около 30 стран[4]. много у первого космонавта было поездок и внутри советского союза. в последующие годы гагарин вёл большую общественно-политическую работу, окончил академию им. жуковского, работал в цпк и готовился к новому полёту в космос. 27 марта 1968 года юрий гагарин погиб в авиационной катастрофе вблизи деревни новосёлово киржачского района владимирской области, выполняя учебный полёт на самолёте миг-15ути под руководством опытного инструктора в. с. серёгина. причины и обстоятельства авиакатастрофы остаются не вполне выясненными и на сегодняшний день. в связи с гибелью гагарина в советском союзе был объявлен общенациональный траур (впервые в в память о человеке, не являвшемся главой государства). в честь первого космонавта земли был переименован ряд населённых пунктов (включая его родной город — гжатск), названы улицы и проспекты. в разных городах мира было установлено множество памятников гагарину.

столітня війна, яка тривала з 1337 року по 1453 рр., між францією і ією, була найтривалішим військовим і політичним подією за історію двох держав. по суті справи, це була не війна, а кілька військових кампаній, чергуються примиреннями. розбіжності між ією і францією зародилися ще в 1066 році при нормандських завоюваннях, коли ійський король, будучи одночасно знатним вельможею у франції, заволодів величезними площами земель у цій країні. монархи франції, побачивши в цьому небезпеку, намагалися припинити розширення ійських володінь. продовженням цього тривалого конфлікту і стала столітня війна.

етапи столітньої війни

столітню війну можна розділити на 4 основних етапи. перший тривав 23 роки – від оголошення війни королем ії едуардом iii до перемир’я, оголошеного в 1360 році в бретіньї. за цей час франція зазнала чимало військових поразок. перші дні війни, восени 1337, ознаменовані настанням ії в пікардії. потім була низка перемог ійців – морська перемога у 1340 році при слейле, в 1346 при креси, а в 1356 році старший син едуарда iii принц уельський, на прізвисько «чорний принц» через колір його лат, полонив короля іоанна ii.за час цього етапу війни у франції відбулося паризьке повстання, а 1360 у бретіньї було укладено перемир’я, за яким французи втратили південні землі від луари, а це третина земель країни, і морський порт кале.

другий етап тривав 27 років – з 1369 по 1396. у середині 70х років 14 століття французи звільнили більшу частину своїх земель.  за франції пройшли повстання, викликані невдоволенням народу високими податками. у країні в той час було дуже неспокійно, столітня війна погіршувалася усобицею феодальних партій країни бургундців і арманьяков, що перейшла в громадянську війну. перемир’я, що настало в 1396 році, дало перепочинок обом сторонам на 18 років.

третій етап був самим швидкоплинним, він тривав з 1415 по 1420 рік і ознаменувався новими великими перемогами ійців. генріх v, ійський король, підпорядкував багато областей франції, нормандії і розбив армію французів в 1415 році при азенкуром. франція була без грошей і без армії, а усобица між арманьяками і бургундцями розколола територію країни. незалежний государ східних і північних земель франції герцог бургундський вступив з ійцями в союз, і в 1420 році між ними був підписаний мир у труа, за яким французьким регентом став генріх п’ятий. крім того, регент вступив у шлюбний союз з катериною, дочкою короля карла vi, втіливши в реальність об’єднання корон. сина ж карла vi позбавили престольних прав.

четвертий етап тривав з 1420 по 1453 рік, і став найбільш вирішальним і найбільш кровопролитним. у 1422 році померло король карл vi і регент генріх v, після чого герцог бургундський спільно з ійцями оголосили королем франції та ії сина регента і принцеси генріха vi. у свою чергу, позбавлений спадкових прав дофін карл, син попереднього короля, проголосив себе карлом vii, французьким королем. франція розкололася на три частини: землі, завойовані ійцями під владою генріха v, області під політичним тиском герцога бургундського і південні території, визнані владою карла vii. в 1428 бургундці разом з ійцями обложили орлеан, який був пропускним квитком до земель півдня франції. у цей момент до війни приєдналося населення, і народний рух, який очолила жанна д’арк, початок визволення франції. 1429 року орлеан був звільнений, і це стало переломним етапом столітньої війни. у липні цього ж року урочисто коронувався карл vii. герцог бургундський перейшов на сторону нового короля в 1435 році, і вже в 1436 році були вигнані ійські війська зі столиці, а пізніше і з інших південно-західних міст і фортець. до літа 1451 фактично столітня війна була закінчена, але восени 1452 ійці спробували відвоювати назад південний захід франції, захопивши бордо і деякі фортеці в гиени. карл vii весною 1453 особисто очолив армію для визволення південного заходу країни. влітку того ж року французи розбили ійські війська при кастійоне і шатійон. а в жовтні французам здався гарнізон ів у бордо – 19 жовтня 1453 став днем завершення столітньої війни.

перемога франції в столітньої війні означала не так ліквідацію ійців на території країни і звільнення від завойовників, скільки централізацію франції, створення національного сильної держави. пам’ять про війну залишиться в серцях французів, як про сам великомасштабному зіткненні двох держав, про складне і кровопролитному подію, поступово зародитися національну самосвідомість і силу духу у французькому народі.