Ответьте на вопрос кратко наступление общецивилизационного кризиса. причины и характер первой мировой войны

весь мир держался в напряжении из-за резкого роста цен на пек. пека - редкое животное, обитающее в африке, ныне вымершее. , франция и германия - метрополии   воевали как-раз из-за права разведения пек в своих колониях.

характер войны - позиционный,, зафиксированный. применялось оружие - поджигавшее нижнюю часть спины. победила германия.

Відповідь:

Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.

Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу "королівства Галіції та Лодомерії" з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславівський, Стрийський, Самбірський, частина Сяноцького та Перемишлянського округів входили до складу Східної Галичини. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем.

Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Перші дві парові машини в Галичині з’явилися лише в 1843 р. На західноукраїнських землях розвивалися головним чином винокуріння, пивоваріння, металообробна, фарфоро-фаянсова, цукрова, лісова, добувна галузі. Кріпосництво заважало розвиткові як промисловості, так і сільського господарства, яке відігравало основну роль в економіці Західної України.

Велике феодальне землеволодіння було домінуючим на Закарпатті та в Галичині.

Промисловість хоч і робила певні кроки вперед, проте залишалася відсталою, темпи її розвитку були надзвичайно низькими. Важкої промисловості майже не існувало, машинобудування було розвинуто недостатньо. Провідними галузями були нафтодобувна промисловість (зосереджувалася в районі Дрогобича та Борислава і на поч. XX ст. давала 5% світового видобутку нафти), деревообробні галузі (наявність великих масивів лісу) та харчова промисловість.

У промисловості домінував іноземний капітал: австрійський, німецький, англійський, французький. Повільно йшов процес зростання міст. Найбільшим містом був Львів, де чисельність населення зросла з 70 тис. (1857 р.) до 200 тис. (1910 р.).

На західноукраїнських землях, що входили головним чином до складу Австро-Угорщини, розвивалися процеси, характерні і для інших країн тодішньої Європи. Мова йде насамперед про інтенсивний розвиток ринкових, капіталістичних відносин. Разом із тим тут були і свої особливості.

На початку XX ст. у промисловості Східної Галичини, Буковини, Закарпаття помітне місце відіграють промислові об’єднання та акціонерні товариства, динамізується процес концентрації виробництва: з 1902 по 1910 р. кількість робітників Галичини збільшилася на третину, а число підприємств зменшилося майже вдвічі. Однак великих фабрик і заводів з сотнями робітників тут були лише одиниці. Нові явища ігалися у сфері фінансів та кредиту, банківській справі. Розгортався кооперативний рух. Перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях діяло 1500 різних кооперативів.

Стосовно сільського господарства, то тут ситуація суттєво відрізнялася від тієї, яка була характерною для промисловості та фінансів. Галичина, Закарпаття, Буковина були відсталою аграрною провінцією Австро-Угорської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько 90% населення. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно прусським шляхом. Кількість сільської буржуазії становила 11% в Галичині та 8% – на Буковині. Деякі зміни в сільському господарстві краю відбулися лише після скасування в 1848 році кріпосного права.

Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

У зв’язку з цим, з кінця XIX ст. почалась масова еміграція західноукраїнських селян до Канади, США, Бразилії, Аргентини, а також в Росію та на Балкани. До Першої світової війни із західноукраїнських земель Австро-Угорщини виїхало і поселилося за кордоном близько одного мільйона чоловік. Отже, порівняно з Наддніпрянщиною, економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер.

Первые населённые пункты, вошедшие в последующем в территорию города, возникли в 1805 году, это три хутора Поповской, Власов, Грушевской по фамилиям донских казаков — организаторов этих хуторов . Примерное расположение этих хуторов отчётливо видно на десятивёрстной карте Шуберта изданной в 1840 году. В 1867 году было образовано Грушевское горное поселение со статусом города. С 1881 года по 1921 год город носил название Александровск-Грушевский. В 1897 году в нём жили 16 479 человек[8]. В 1921 году город получил современное название Шахты. В 1920—1924 входил в состав УССР. 4 января 1920 года в Луганске был образован Донецкий губернский ревком во главе с председателем В. П. Антоновым-Саратовским. В числе первых он подписывает (5 января) приказ об установлении границ губернии: «Впредь до выяснения экономической территории Донецкой губернии и правильного распределения районов губернии временно утверждать нижеследующие одиннадцать административных районов, входящих в состав Донецкой губернии…». Согласно этому распоряжению все угольные районы бассейна объединились в одну административную единицу. В их числе был и Александровск-Грушевский район, центром которого стал город Шахты. Шахтинско-Донецкий округ — административно-территориальная единица Донецкой губернии Украинской ССР (с 1923), а затем Юго-Восточной области (с ноября 1924 — Северо-Кавказского края) существовавшая в 1924—1930 годах. Шахтинский (с осени 1925 — Шахтинско-Донецкий) округ был образован в 1923 году в составе Донецкой губернии Украинской ССР. Центром округа стал город Шахты. 2 июня 1924 года округ отошёл к Юго-Восточной области РСФСР. В 1925 к округу была присоединена большая часть Морозовского округа.

30 июля 1930 года Шахтинско-Донецкий округ, как и большинство остальных округов СССР, был упразднён. Его районы отошли в прямое подчинение Северо-Кавказского края. Некоторое время Украина вела споры с РСФСР из-за города Шахты.

В 1927 году в г. Шахты ОГПУ было начато масштабное расследование по делу о контрреволюции и вредительстве, которое вылилось в знаменитый Шахтинский процесс, проходивший в Москве с 18 мая по 6 июля 1928 года.

В советское время был центром угольной промышленности Восточного Донбасса РСФСР. Некоторое время Ростовская область была разделена на две — Ростовскую и Каменскую, центром последней был г. Шахты.

С 22 июля 1942 г. по 12 февраля 1943 г. Шахты были оккупированы немецко-фашистской армией. Город был сильно разрушен, более всего пострадали промышленные предприятия, здания государственного и учебного назначения, памятники культуры. В здании школы № 10 был организован лагерь для военнопленных, которых немцы свозили со всех близлежащих фронтов. Ежедневно во дворе школы производились расстрелы.

Несмотря на серьёзные разрушения, нанесённые во время оккупации, город быстро восстановился, было построено много крупных предприятий: хлопчатобумажный комбинат, завод «Гидропривод», Шахтинский молококомбинат, обувная фабрика и другие. В промышленности акцент делался на машиностроение, металлургию, производство строительных материалов и, конечно, добычу угля.

Закрытие большинства шахт в 1990—2000-е годы привело к экономическому упадку города, что, в частности, выразилось в закрытии трамвайного (в 2001 году) и троллейбусного (в 2007 году) сообщений. Но наличие квалифицированной рабочей силы, производственного потенциала в 2000-е годы создать в г. Шахты несколько крупных современных предприятий, которые снова вывели город на 4-е место в области по объёмам промышленного производства.

В 2007 году, после объявления Министерством регионального развития РФ идеи о создании в России агломераций, началось постепенное формирование Восточно-Донбасской агломерации. Шахты стали её опорным центром, как город с наибольшей численностью, объёмом производства, вокруг которого сосредоточены города-спутники Красный Сулин, Гуково, Новошахтинск и др.