Свободный человек объявил в убийстве не имея прямых улик. он представил 2 свидетелей в оправдания. не смотря на это его признали виновным почему?

Это означало что люди кое когда были не равны перед законом,если сравнивать сегодняшние дни . Такие законы издавались с остатком разложения родо-племенного строя, где содержалась кровная месть. Поэтому, таким образом люди становились винновниками, но совершалось это деяние на основе законов, хоть и примитивного. Это и есть те законы по которым судили и выносили приговор. Бывало часто чтобы определить виновен человек или нет в котелок с кипящей водой опускали кольцо, а обвиненный должен был достать его оттуда. И по степени ожога смотрели, если рука сильно пострадала, то это считается что человек виновен, так как верили что Бог защитит и предотвратит ожогов на руке невиновного. Вот таким образом судили люди того времени

1. Суть доктрины Монро заключалась в следующем:

1) стремление к морскому мировому лидерству

2) использование методов военного вмешательства в дела независимого государства с целью изменить его поэтический строй

3) невмешательство Европейский дела при недопустимости попыток европейцев насаждать свои порядки в новом свете

4) военный нейтралитет на случай европейских войн

2. Идеи консерваторов 19 века не относилась

1) равноправие сословий

2) сохранение традиций

3) интересы государства требующей интересов личности

4) нежелательность перемен

3. Международная организация созданная на мировых переговорах после наполеоновских войн

1) конгресс

2) священный союз.

ответ:1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.

 

1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці.

1727-1734 рр. - гетьманування Данила Апостола.

1734-1750 рр. - діяльність Правління гетьманського уряду.

Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?

З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(...), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний тогоуряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей оголошеним вище».

 

1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?

Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро I відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.

У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).

Гетьман Іван Скоропадський.

Важливою новиною було призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та урядом.

Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорізького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.

 

Объяснение: