1) назовите даты начала и конца византии. 2) с какой точки зрения расположение византии было выгодным, а с какой нет? 3) определите основные направления деятельности юстиниана. чем обусловлены его успехи и поражения? 4) как влияла на развитие византии борьба с внешней опасностью?

1. Государство, сформировалось в 395 году вследствие окончательного раздела Римской империи на западную и восточную части. Окончательная гибель в середине XV века под натиском османов (1453г).
2. Географическое положение Византии было выгодно тем что она имела выход в открытое море,что экономическому развитию за счет торговли,так как находилась на пересечении торговых путей. Минусы ее расположения заключались в агрессивно настроенных соседях,и не защищенности на протяжении всех ее границ. . 
3. ...
4.1. Выделяются две культуры: элитарная и народная. 
2. Начинает развиваться зодчество, ремесло, появляется единый архитектурный стиль, развивается устное народное творчество, летописание, возникает ювелирное и художественное искусство. 
3. Возникает религиозная (церковная) культура. 
Особенности: 
1. Храм стал основой политической и культурной жизни, кроме того он служил укрытием при внешней опасности. Поэтому на первый план выходит зодчество. Мозаика, фрески, формируется иконостас. 
2. Влияние византийской культуры. 
3. Народ является и заказчиком и исполнителем. 
4. Уже появились черты церковной культуры, но она еще не стала религиозной. 
5. Прослеживается связь человека с природой. 
Значение древнерусской культуры: 
1. Возникают памятники искусства, которые возвеличивают народ, рассказывают о его истории. 
2. Оформляется единый архитектурный стиль: четырехстолбный, трехнефный, однокупольный храм. 

ответ:ежа, або смуга осілості— територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоросійські губернії і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції. У 1791 р. після скарг московського і смоленського купецтва та звинувачення євреїв у «підриві торгівлі» Катерина II визначила особливим списком місцевості, за межами яких представникам цієї національності не дозволялося проживати.[1][2][3].[джерело?]

Смуга осілості була одним із порушень прав людини, зокрема права на вільний вибір місця проживання.

Водночас — це також система преференційних і заохочувальних юридичних норм, що надавали право повсюдного мешкання в Російській імперії окремим («корисним» в очах центральної влади) групам єврейського населення, чий досвід мав слугувати прикладом для наслідування єврейському загалові[4].

Вперше смуга осілості була визначена відповідно до указу 1791 року. До неї увійшли Катеринославська, Київська, Волинська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Чернігівська, Полтавська, Мінська, Віленська, Бессарабська, Астраханська та Кавказька губернії, а також Курляндія. Оскільки три останні в 1829 та 1835 роках були виключені з числа регіонів, де євреї могли б селитися[3], то вони зосереджувалися переважно в західних губерніях та в Україні[1].

За Миколи І євреї були обмежені у праві проживання в містах. Їм не дозволялося селитися в Києві, Миколаєві, Севастополі та в козацьких і державних селах Полтавщини. У багатьох містах виникли спеціальні квартали, в яких мали мешкати лише євреї.

Єврейське населення в українських губерніях смуги осілості у другій половині XIX століття постійно зростало і на 1880 рік становило понад 1,5 мільйонів осіб, або ж більше половини загальної їх кількості в смузі осілості всієї Росії, та половина єврейського населення України мешкала у містечках[5]. На початку XX століття смуга осілості залишалася, але багато євреїв уже мешкали за її межами. Проіснувала до 1917 року.

Объяснение:

II тыс. до н. э. в жизни племен Казахстана произошло важное событие – была изобретена технология получения бронзы – сплава меди и олова. Поэтому эта эпоха получила название бронзовый век. Эпоха бронзы охватывает 2-1 тысячелетия до н.э.

Эпоха бронзы делится на три периода:

1. Ранняя бронза – XVIII - XVI вв. до н.э.

2. Средняя бронза – XV - XIII вв. до н.э.

3. Поздняя бронза – XII - VIII вв. до н.э.

Комплексное изучение эпохи бронзы на территории Казахстана началось в 1946 году, когда была создана археологическая экспедиция под руководством видного казахского ученого-энциклопедиста Алькея Хакановича Маргулана. В результате исследований А. X. Маргулана и его соратников на территории Казахстана были обнаружены многочисленные древние посе­ления и стоянки – памятники эпохи бронзы.

В 1953 г. К. А. Акишевым была разработана периоди­зация и хронология памятников эпохи бронзы Центрально­го Казахстана. Ранний этап, соответствующий фёдоровско­му, получил название «нуринский»; период развитой бронзы (алакульский) – «атасуский». 3-й этап бронзового века был выделен К.А. Акишевым в отдельную, бегазы-дандыбаевскую культуру (названия даны в соответствии с географическими названиями местности, где обнаружены памятники).

Природные богатства Центрального Казахстана были известны еще с древности. Этот регион является одним из основных центров проживания племен андроновской культуры. Археологические исследования в различных частях региона выявили множество поселений и стоянок, наскальных рисунков и других памятников древности.

Объяснение: